Каптопресс инструкция по применению цена в украине - Самые разные инструкции по применению

Каптопрес

Список товаров
Инструкции
Цены в аптеках
Аналоги

С этим товаром покупают

Редакторская группа

Дата создания: 27.04.2021
Дата обновления: 14.07.2023

Автор

Рецензент

Каптопрес

Каптопрес — украинский препарат-генерик, который выпускается фармацевтической компанией «Дарница» и относится к комбинированным антигипертензивным средствам, которые используют в лечении гипертонии.

В составе медпрепарата — два компонента:

Каптоприл, который входит в группу ингибиторов АПФ и оказывает гипотензивный эффект — тормозит преобразование ангиотензина I в гормон — ангиотензин II. Это способствует понижению периферического сопротивления в сосудах и преднагрузки на сердечную мышцу, устойчивости к действию физических нагрузок и снижению давления.
Гидрохлоротиазид, который относится к представителям тиазидных диуретиков и оказывает мочегонный эффект — препятствует обратному всасыванию воды в канальцах нефронов, регулирует водно-электролитный баланс и усиливает фармакологическое действие каптоприла.

Отличия от лекарств-аналогов

Медикамент действует спустя 15–20 минут после попадания в организм.

У медпрепарата нет эффекта первой дозы, который вызывает резкое понижение давления, когда пациент принимает первую таблетку.

Каптопрес относится к препаратам первой рекомендации, так как действует шесть — восемь часов и назначается кардиологами для лечения пожилых пациентов, препятствует нарушению кровоснабжения в головном мозге и развитию сердечной недостаточности.

Форма выпуска и дозировки

Медикамент выпускается в таблетках — по 20 штук в упаковках производителя — и называется:

Каптопрес-Дарница, содержат 50 мг каптоприла и 25 миллиграмм гидрохлортиазида;
Каптопрес 12,5-Дарница, в составе которого — 50 мг каптоприла и 12,5 мг гидрохлортиазида.

Украинские аналоги лекарства — Нормопрес и Капотиазид — продаются в аптеках.

Показания к применению

Таблетки Каптопрес назначаются пациентам в терапии артериальной гипертензии первой — третьей степеней тяжести. Лекарство помогает снизить давление при гипертоническом кризе, так как действует через пятнадцать — двадцать минут после попадания в организм.

Купить таблетки Каптопрес можно с помощью сайта МИС Аптека 9-1-1. Актуальная цена таблеток Каптопрес указана в каталоге сайта МИС Аптека 9-1-1.

Противопоказания к применению

Лекарство Каптопрес в таблетках не назначают при:

повышенной чувствительности у пациентов к действующим и вспомогательным веществам медикамента и препаратам, которые входят в группы ингибиторов АПФ и мочегонных, относящихся к сульфонамидам;
ангионевротическом отеке генетического происхождения или таком, который возникает при приеме ингибиторов АПФ;
наследственном нарушении в пигментном обмене;
тяжелых нарушениях функции печени (печеночной коме и прекоме);
анурии;
состояние после пересадке почки;
сужении просвета почечной артерии и повышении концентраций метаболитов, которые содержат азот, в моче;
первичном гиперальдостеронизме;
гиповолемии;
понижении содержания натрия и калия в крови;
гиперкальциемии;
подагре;
беременности, из-за нарушения маточного и плацентарного кровотока, которое приводит к задержке роста у младенца;
кормлении грудью, потому что компоненты медпрепарата проникают в молоко матери.

Медикамент не используют в лечении детей до 18 лет, так как нет информации о безопасности назначения в педиатрии.

Побочные действия

Препарат Каптопрес вызывает такие побочные реакции:

расстройства функций желудочно-кишечного тракта, которые проявляются тошнотой, болью в желудке и рвотой, снижением аппетита и сухостью во рту, стоматитом, пептической язвой и нарушением стула;
дисфункции печени в виде желтухи, гепатита и гипербилирубинемии;
нарушения сердечно-сосудистой и кровеносной систем, которые осложняются учащением сердечного ритма, стенокардией, понижением артериального давления и кардиогенным шоком, синдромом Рейно, гиперемией и бледностью кожи, апластической и гемолитической анемией, агранулоцитозом, уменьшением количества лейкоцитов, тромбоцитов, нейтрофилов и эритроцитов в крови;
дисфункции нервной системы в виде трудностей при засыпании, головных болей и головокружения, нарушений зрения и вкусовых ощущений, шума в ушах, покалывания рук или ног, инсульта;
затруднения дыхания, которые сопровождаются кашлем, одышкой и аллергическим насморком;
боли, которые локализуются в груди, мышцах и суставах;
спазмы в мышцах;
импотенцию;
увеличение размеров грудных желёз;
алопецию;
сбои в работе почек, которые характеризуются почечной недостаточностью;
увеличение или уменьшение объёма мочи, которая выделяется днём;
аллергии, которые сопровождаются кожным зудом и высыпаниями, отеком Квинке и крапивницей, эритемой и усилением чувствительности кожи к воздействию солнечных лучей.

Лекарственное средство повышает содержание в плазме крови ионов кальция и азота, мочевины и креатинина.

Особенности применения

Лекарственное средство применять с осторожностью пациентам с нарушением водно-электролитного баланса (вследствие интенсивной мочегонной терапии, диареи, рвоты, диеты с пониженным содержанием натрия) и пациентам на гемодиализе, поскольку возможно развитие артериальной гипотензии. Перед применением лекарственного средства следует провести коррекцию водно-электролитного баланса.

При лечении тиазидами возможно снижение глюкозотолерантности. Может возникнуть необходимость в модификации доз противодиабетических средств, в том числе инсулина. На фоне терапии тиазидами может манифестировать латентный сахарный диабет.

У пациентов, получающих тиазиды, могут развиваться реакции гиперчувствительности при наличии аллергии или бронхиальной астмы в анамнезе, а также если пациенты ранее не страдали этими заболеваниями.

Взаимодействие

При одновременном применении препарата с такими лекарственными средствами возможно:

с диуретиками (тиазидные или петлевые) — риск развития артериальной гипотензии вследствие дегидратации, вызванной приемом высоких доз диуретиков. Гипотензивный эффект можно уменьшить путем прекращения применения диуретиков, увеличения потребления объема жидкости и соли, уменьшения начальных доз каптоприла;
с α- и β-адреноблокаторами, блокаторами кальциевых каналов пролонгированного действия и другими гипотензивными средствами, органическими нитратами, ингибиторами МАО, снотворными средствами (нитразепам), транквилизаторами (алпразолам) — усиление гипотензивного действия лекарственного средства; комбинацию данных лекарственных средств применять с осторожностью;
с этанолсодержащими лекарственными средствами и напитками, барбитуратами, наркотическими средствами, нейролептиками, трициклическими антидепрессантами — усиление гипотензивного действия лекарственного средства и ортостатической гипотензии;
с симпатомиметиками, эстрогенами, метанамином — ослабление гипотензивного действия лекарственного средства, поэтому следует тщательно контролировать показатели артериального давления у пациента;
с нестероидными противовоспалительными средствами — ослабление гипотензивного действия лекарственного средстваа и снижение функции почек с повышением концентрации калия в плазме крови; редко возможно развитие острой почечной недостаточности, особенно у больных с нарушением функции почек. Комбинацию данных лекарственных средств применять с осторожностью. Перед началом лечения следует нормализовать водно-солевой обмен, во время лечения проводить периодический контроль функции почек. При применении больших доз салицилатов гидрохлоротиазид может усиливать их токсическое действие на центральную нервную систему;
с препаратами, повышающими концентрацию калия в сыворотке крови (гепарин, циклоспорин, калийсберегающие диуретики — амилорид, спиронолактон, триамтерен), препаратами и добавками, содержащими калий — заметное увеличение концентрации калия в плазме крови; не рекомедуется одновременно применять комбинацию данных лекарственных средств. При одновременном назначении, при имеющейся гипокалиемии, их следует применять с большой осторожностью и с частым мониторингом концентрации калия в сыворотке крови;
с аллопуринолом, прокаинамидом, иммуносупрессивными (азатиоприн) и цитостатическими средствами — угнетение кроветворения;
с диазоксидом — усиление гипергликемического, гиперурикемического, гипотензивного действия; может быть необходимым периодический контроль уровня глюкозы в крови и концентрации мочевой кислоты;
с анестетиками, недеполяризующими миорелаксантами, препаратами для инициирования наркоза (тубокурарина хлорид, галамина триэтиодид) — усиление действия вышеуказанных лекарственных средств; может потребоваться коррекция дозы и водно-солевого обмена перед проведением хирургической операции;
с препаратами лития, солями кальция — усиление действия вышеуказанных лекарственных средств; не рекомедуется одновременно применять комбинацию данных лекарственных средств. Одновременное применение ингибиторов АПФ и лития может повлечь временное повышение уровня лития в сыворотке крови и интоксикацию литием. Одновременное применение ингибиторов АПФ и тиазидных диуретиков может дополнительно увеличить уровни лития в сыворотке крови и повысить риск интоксикации литием. Поэтому не рекомендуется одновременное применение каптоприла с литием. Если такая комбинация лекарственных средств необходима, то следует осуществлять тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке крови;
с сердечными гликозидами — повышение токсичности препаратов дигиталиcа (аритмии) на фоне гипокалиемии, вызванной гидрохлоротиазидом;
с карбамазепином — повышение риска развития гипонатриемии; может быть необходимым периодический контроль уровня электролитов;
с амфотерицином В, карбеноксолоном, глюкокортикостероидами, кортикотропином, стимулирующими слабительными средствами — усиление электролитного дисбаланса, в частности возникновение гипокалиемии;
с метформином метаболический ацидоз у больных с нарушением функции почек;
с метилдопой в отдельных случаях — гемолитическая анемия;
с антидиабетическими препаратами, пероральными антикоагулянтами, препаратами для лечения подагры — ослабление действия вышеуказанных лекарственных средств; может потребоваться коррекция дозы лекарственных средств;
с лекарственными средствами, на эффекты которых влияют изменения уровня калия в плазме крови, в том числе:
антиаритмические средства класса Ι А (хинидин, гидрохинидин, дизопирамид), класса ΙΙΙ (амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид);
нейролептики (тиоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифтороперазин, циамемазин, сульпирид, сультоприд, амисульприд, тиаприд, пимозид, галоперидол, дроперидол);
другие средства: бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин внутривенно, галофантрин, кетансерин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, терфенадин, винкамин внутривенно — существует риск развития аритмии типа «пируэт» на фоне возможной гипокалиемии и гипомагниемии; необходим периодический контроль уровня калия в плазме крови и электрокардиограммы;
с прессорными аминами (норадреналин) — следует прекратить лечение препаратом за неделю до начала хирургической операции;
с антацидами, едой, холестиполом, холестирамином — снижение всасывания и уменьшения биодоступности лекарственного средства;
с пробенецидом — снижение выведения каптоприла;
с йодсодержащими контрастными средствами — увеличение риска острой почечной недостаточности, особенно при введении больших доз, вследствие дегидратации, вызванной гидрохлоротиазидом. Перед введением йода необходимо нормализовать уровень жидкости в организме.

Лекарственные средства, на эффекты которых влияют изменения уровня калия в сыворотке крови. Рекомендуется периодический мониторинг уровня калия в сыворотке крови и ЭКГ-обследование, если гидрохлортиазид принимать одновременно с лекарственными средствами, на эффекты которых влияют изменения уровня калия в сыворотке крови (например гликозиды наперстянки и антиаритмические лекарственные средства), и лекарственных средств, вызывающих полиморфную тахикардию пируэтного типа (желудочковую тахикардию) (в том числе некоторые антиаритмические средства), поскольку гипокалиемия является фактором, способствующим развитию пируэтной тахикардии.

Часто задаваемые вопросы про Каптопрес

От чего Каптопрес?

Медикамент назначается больным, у которых доктор диагностирует артериальную гипертензию — заболевание, при котором показатели артериального давления превышают 140 на 80 мм ртутного столба и проверяются две — три недели в утренние, дневные и вечерние часы.

Как принимать Каптопрес?

Дозу лекарства назначает пациенту доктор, он же контролирует показатели крови: концентрации креатинина и ионов калия, мочевины, которые содержатся в плазме. Взрослые, у которых нет нарушений функций почек, глотают половину таблетки Каптопрес-12,5 перорально дважды в день за час до приема пищи и запивают водой. Дозировку повышают до одной таблетки, если не понижается давление. Больным, у которых не нарушается работа почек и объём крови, который расходуется на выведение креатинина, составляет 30–80 миллилитров в минуту, назначают 0,5 таблетки медпрепарата Каптопрес-12,5 с утра. Кардиологи разрешают в сутки пить две таблетки.

Как долго принимают Каптопрес?

Медикамент принимают двухмесячными — годичными курсами, так как терапия используется для достижения безопасных для здоровья больного цифр давления: систолического — 140, диастолического — 80 мм рт. ст.

Обратите внимание!

Описание препарата Каптопрес на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Каптопрес: инструкции

Форма выпуска:

таблетки, по 10 таблеток в контурной ячеистой упаковке, по 2 контурные ячеистая упаковка в пачке

Состав:

1 таблетка содержит: каптоприла 50 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг.

Производитель:

Украина

Состав:

1 таблетка содержит: каптоприла 50 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг

Производитель:

Украина

Состав:

1 таблетка содержит: каптоприла 50 мг, гидрохлоротиазида 25 мг

Производитель:

Украина

Состав:

1 таблетка содержит: каптоприла 50 мг, гидрохлоротиазида 25 мг

Производитель:

Украина

Каптопрес цена в Аптеке 911

Название	Цена
Каптопрес-Дарница табл. №20	96.80 грн.
Каптопрес 12,5-Дарница табл. №20	88.40 грн.

✅ Категория препаратов	Каптопрес
✅ Количество препаратов в каталоге	2
✅ Средняя цена препарата	92.60 грн.
✅ Самый дешевый препарат	88.40 грн.
✅ Самый дорогой препарат	96.80 грн.

Источник

Форма выпуска:
Твердые лекарственные формы
АТС класификация:
Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему

Описание товара:
ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению препарата КАПТОПРЕС-ДАРНИЦА (Captopres-Darnitsa)

Общая характеристика:
основные физико-химические свойства: таблетки белого цвета, с плоской поверхностью, риской и фаской, со специфическим запахом;
состав: 1 таблетка содержит: каптоприла — 0,050 г (в пересчете на 100 % вещество), гидрохлоротиазида — 0,025 г (в пересчете на 100 % вещество);
вспомогательные вещества: поливинилпирролидон низкомолекулярный медицинский, сахар молочный или лактозы моногидрат, аэросил, крахмал картофельный, магния стеарат.

Форма выпуска. Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов АПФ. Каптоприл и диуретики. Код АТС С09В А01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Комбинированный гипотензивный препарат. В его состав входят каптоприл — ингибитор ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), и диуретик гидрохлоротиазид. Каптоприл блокирует преобразование ангиотензина I в ангиотензин II, вследствие чего ослабляется влияние последнего на резистивные сосуды, снижается общее периферическое сопротивление сосудов и артериальное давление. Каптоприл также снижает уровень других сосудосуживающих веществ (эндотенина-І, норадреналина) и повышает концентрацию сосудорасширяющих веществ (оксид азота, простациклин). Уменьшает секрецию альдостерона, вследствие чего усиливается вывод воды и натрия с мочой. Повышает концентрацию калия в крови.
Гидрохлоротиазид — мочегонное средство, которое дополняет фармакологические эффекты (фармакологическая суммация), чем обеспечивается более продолжительное антигипертензивное действие.

Фармакокинетика. Каптоприл при применении внутрь активно абсорбируется из пищеварительного тракта. В системном кровотоке на 25-30 % связывается с белками плазмы. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови составляет около 1 часа. Более 50 % всасываемого препарата трансформируется в печени. Главными метаболитами являются каптоприл-цистеин, дисульфитный димер каптоприла. Период полувыведения (Т1/2) каптоприла — около 2-3 ч. 95 % препарата выводится через почки, половина принятой дозы препарата выводится почками в неизмененном виде. У больных с почечной недостаточностью вывод препарата замедляется.
Гидрохлоротиазид всасывается из пищеварительного тракта на 68-78 %. Период полувыведения (Т1/2) около 3-4 ч. Выводится почками 20-75 % в неизмененном виде.

Показание к применению. Разные формы артериальной гипертензии.

Способ применения и дозы. Дозы, в перерасчете на каптоприл, устанавливают индивидуально в соответствии с тяжестью заболевания. Начальная доза составляет 25 мг (1/2 таблетки), 1 раз в сутки. При недостаточном антигипертензивном эффекте суточную дозу следует увеличить до 1 таблетки (50 мг), 1 раз в сутки. Продолжительность терапии определяется индивидуально.

Побочное действие. Со стороны сердечно-сосудистой системы: чрезмерная артериальная гипотензия, ощущение сердцебиения; описаны случаи возникновения аритмии, стенокардии, инфаркта миокарда, нарушений мозгового кровообращения по ишемическому типу. Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхиты, редко — синуситы, риниты, бронхоспазм, ларингиты.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — протеинурия, описаны случаи острой почечной недостаточности.
Со стороны электролитного и других видов обмена: гипомагниемия, гипонатриемия, гиперкальциемия; гиперурикемия, гипергликемия, гиперхолестеринемия.
Со стороны пищеварительного тракта и печени: тошнота, чувство дискомфорта в эпигастрии, диспептические явления, редко — рвота, запоры, диарея, потеря аппетита, сухость во рту, нарушение вкуса; редко — повышение активности печеночных трансаминаз, холестатическая желтуха, гепатит, панкреатит, кишечная непроходимость.
Со стороны ЦНС: сонливость, головные боли; редко — депрессия, нарушение сна, судороги, головокружение, шум в ушах, нарушение зрения.
Со стороны системы кровеобразования: редко — анемия, лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия; в отдельных случаях — панцитопения, агранулоцитоз.
Аллергические и иммунотоксические реакции: сыпь на коже, зуд, крапивница, ангионевротический отек, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз, повышение температуры тела, миалгии и артралгии, эозинофилия; возможны случаи возникновения «волчаночного» синдрома, фотосенсибилизации.
Другие: аллопеция, онихолизис.

Противопоказания. Каптопрес-Дарница не следует применять при таких состояниях: повышенная чувствительность к компонентам препарата; развитие ангионевротического отека при терапии, которая проводилась раньше ингибиторами АПФ; значительное нарушение функции почек (креатинин сыворотки больше 1,8 мг/1000 мл и/или клиренс креатинина меньше, чем 30 мл/мин.), а также острые воспалительные процессы в почках; стеноз почечных артерий (двусторонний или односторонний, в случае наличия одной почки), состояния после пересадки почки; стеноз аортального или митрального клапана; нарушение функции печени; коллагенозы; первичный гиперальдостеронизм; беременность; период лактации; гипокалиемия, гипонатриемия, в особенности в сочетании с гиповолемией; гиперкальциемия; подагра.

Передозировка. Выявляется в усилении проявлений описанных побочных действий. Лечение: при ранней диагностике передозировки назначают промывание желудка, солевое слабительное, взвесь активированного угля, высокую очистительную клизму. В тяжелых случаях, коррекция кислотно-щелочного состояния и водно-электролитного баланса. Экстракорпоральный диализ существенно влияет на концентрацию Каптопреса-Дарница в плазме крови. Дальнейшее лечение симптоматическое. Специального антидота не существует.

Особенности применения. Препарат можно принимать только после тщательной оценки соотношения пользы при применении препарата и потенциального риска, и при условии регулярного контроля соответствующих клинических и лабораторных показателей при таких состояниях:
— при функциональных нарушениях почек со значением клиренса креатинина 30-60 мл/мин.;
— при повышении выделения белка с мочой более, как 1 г в сутки;
— при нарушениях иммунитета;
— при одновременном лечении прокаинамидом.
С осторожностью, при условии тщательного контроля артериального давления, функции почек и состояния водно-электролитного обмена, назначают препарат пациентам с сердечной недостаточностью, нарушениями функции почек, больным сахарным диабетом, с почечной гипертензией, а также пациентам преклонного возраста (старше 65 лет). У больных с хронической сердечной недостаточностью артериальная гипертензия чаще отмечается после первых разовых доз препарата, поэтому подбор адекватной дозы следует проводить в условиях стационара.
Терапия диуретиками должна быть прекращена за 2-3 дня до начала применения препарата. В начале лечения показан регулярный контроль концентрации калия в плазме, в ходе лечения — содержимого мочевины и креатинина в плазме, картины периферической крови. Осторожно назначают препарат пациентам, которые занимаются потенциально опасными видами деятельности, требующими концентрации внимания и быстрых психических и двигательных реакций.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Антигипертензивное действие Каптопреса-Дарница усиливают антигипертензивные препараты, дополнительно назначенные мочегонные средства; празозин, большинство диуретиков, апрессин, бета-адреноблокаторы, верапамил, клонидин, метилдофа, октадин, препараты резерпина, антагонисты кальция. При одновременном применении Каптопреса-Дарница с нитратами (нитросорбид, изосорбида моногидрат), снотворными (нитразепам), транквилизаторами (алпразолам), трициклическими антидепрессантами и употреблении алкоголя антигипертензивное действие препарата может усиливаться. Нестероидные противовоспалительные средства (в особенности индометацин, ибупрофен) ослабляют антигипертензивное действие препарата. При одновременном приеме препаратов калия, калийсохраняющих диуретиков (спиронолактон, амилорид, триамтерен) или гепарина возможна гиперкалиемия. При одновременном приеме с препаратами лития может повышаться концентрация лития в плазме крови и соответственно усиливаться риск возникновения его побочных и токсичных эффектов. При одновременном приеме препарата с иммунодепрессантами (азатиоприн, циклофосфамид и др.), цитостатиками, глюкокортикоидами, аллопуринолом повышается риск угнетения кроветворения. Каптопрес-Дарница может усилить действие пероральных антидиабетических средств группы бигуанидов (сиофор), группы производных сульфанилмочевины (глимепирид, амарил, глипизид, глюкотрол ХЛ, глибенкламид, манинил).
Выраженность и продолжительность действия миорелаксантов (тубокурарин) может возрастать при одновременном применении с Каптопресом-Дарница.

Условия и срок хранения. Хранить в сухом, защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше 25 С.
Срок годности — 3 года.

Условия отпуска. По рецепту.

Упаковка. По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке.

Источник

Состав

діючі речовини: captopril, hydrochlorothiazide;

1 таблетка містить каптоприлу 50 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактоза моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Каптоприл і діуретики.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Каптопрес-Дарниця – комбінований антигіпертензивний препарат, що містить дозовану комбінацію каптоприлу і гідрохлоротіазиду.

Каптоприл – інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Пригнічує утворення ангіотензину II, перешкоджаючи його судинозвужувальній дії і стимулювальному впливу на секрецію альдостерону у надниркових залозах. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, зменшує переднавантаження на міокард, знижує тиск у правому передсерді і малому колі кровообігу.

Гідрохлоротіазид спричинює помірно виражений діуретичний ефект, збільшуючи виведення з організму іонів натрію, хлору, калію і води. Зменшує вміст іонів натрію у судинній стінці, знижуючи її чутливість до вазоконстрикторних впливів і посилюючи тим самим антигіпертензивний ефект каптоприлу.

Фармакокінетика.

Каптоприл при застосуванні внутрішньо активно абсорбується у травному тракті. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові складає приблизно 1 годину. З білками плазми крові зв’язується 25-30 % каптоприлу. Метаболізується в печінці. Головними метаболітами є каптоприл-цистеїн, дисульфітний димер каптоприлу. Період напіввиведення (Т½) – приблизно

2-3 години. 95 % каптоприлу виводиться нирками: 50 % у вигляді метаболітів, до 50 % у незміненому стані.

Гідрохлоротіазид при застосуванні внутрішньо абсорбується у травному тракті на 68-78 %.

Період напіввиведення (Т½) становить приблизно 3-4 години. 20-75 % гідрохлоротіазиду виводиться нирками у незміненому стані.

У хворих із нирковою недостатністю виведення препарату сповільнюється.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та рискою, зі специфічним запахом.

Показания

Артеріальна гіпертензія.

Противопоказания

Підвищена чутливість до каптоприлу, інших інгібіторів АПФ, до гідрохлоротіазиду, інших препаратів, похідних сульфонаміду, або до інших компонентів препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку під час лікування іншими інгібіторами АПФ.

Вроджений (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк.

Виражені порушення функції нирок (концентрація креатиніну у плазмі крові більше 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).

Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією.

Стан після трансплантації нирки.

Анурія.

Стеноз устя аорти та інші обструктивні порушення, що утруднюють викид крові з лівого шлуночка.

Тяжкі порушення функції печінки (прекоматозний стан, печінкова кома).

Первинний гіперальдостеронізм.

Порфірія.

Гіпокаліємія, гіпонатріємія при гіповолемії, гіперкальціємія, подагра.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Діти

Даних про застосування препарату дітям немає.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом слід зменшити або повністю припинити прийом діуретиків.

Під час застосування препарату слід періодично визначати рівень електролів (зокрема калію), вміст сечовини та креатиніну у плазмі крові, картину периферичної крові.

Під час застосування препарату показана дієта з низьким вмістом натрію.

Під час застосування препарату не рекомендується вживати алкогольні напої.

Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтам на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням препарату слід провести корекцію водно-електролітного балансу.

Препарат застосовувати з обережністю хворим з вираженими порушеннями серцевої діяльності, пацієнтам літнього віку (понад 65 років). Призначення препарату цій категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Особливості застосування, пов’язані з наявністю у складі препарату гідрохлоротіазиду.

Препарат застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або при прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу, що може призвести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення препарату цій категорії пацієнтів можливе тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити азотемію. Також можлива кумуляція препарату. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії та у разі необхідності припинити лікування.

Гіпотензивна дія гідрохлоротіазиду може посилюватися після симпатектомії.

У пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічне виявлення прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.

Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. Якщо під час застосування препарату виникають реакції фоточутливості, то препарат рекомендується відмінити. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного УФ-опромінення.

Гідрохлоротіазид може спричинити водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота і блювання. Хоча одночасне застосування з каптоприлом зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлоротіазидом, до групи високого ризику розвитку гіпокаліємії належать пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію глюкокортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, зазвичай помірна і така, що не вимагає лікування.

Гідрохлоротіазид може спричинити гіперкальціємію. Тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз застосування препарату слід припинити.

Гідрохлоротіазид може підвищувати рівні холестерину і тригліцеридів, знижувати в крові вміст магнію та тиреоглобулінів, що зв’язують йод (без ознак порушень функції щитовидної залози).

Гідрохлоротіазид може стати причиною позитивного тесту на допінг.

Особливості застосування, пов’язані з наявністю у складі препарату каптоприлу.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв). Початкові дози каптоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну, а в подальшому залежно від реакції пацієнта на лікування. Слід регулярно проводити контроль показників функції нирок (на початку і періодично під час лікування): визначати рівень калію та креатиніну у плазмі крові.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з неускладненою артеріальною гіпертензією, оскільки в окремих випадках можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Імовірність її розвитку зростає у пацієнтів із порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтів на гемодіалізі. Також симптоматична гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю. Лікування таких хворих слід розпочинати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози. Це також стосується і пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюванням судин мозку, у яких значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу (інсульту).

Необхідно уникати прийому каптоприлу при розвитку кардіогенного шоку і значних гемодинамічних порушень.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією, оскільки при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких хворих слід розпочинати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, та регулярно проводити контроль рівня глюкози в крові, особливо протягом першого місяця лікування.

Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ пов’язаний із синдромом, що починається з холестатичної жовтяниці і швидко прогресує до некрозу печінки та (іноді) призводить до летального наслідку. Механізм цього синдрому не визначений. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ і у яких розвинулась жовтяниця або помітне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря.

У пацієнтів, особливо які приймають відносно високі дози каптоприлу (більше 150 мг/доба) або з порушенням функції нирок, можливий розвиток протеїнурії. Вміст білка

в сечі більше 1 г на добу було зареєстровано приблизно у 0,7 % пацієнтів, які отримували каптоприл. Нефротичний синдром діагностовано у 20 % пацієнтів з протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зникала протягом 6 місяців після відміни препарату. Параметри функції нирок, такі як рівень азоту сечовини та креатиніну, змінювались рідко. У хворих із порушенням функції нирок слід визначити вміст білка в сечі до лікування і періодично контролювати під час терапії препаратом.

Повідомлялося про випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок при відсутності інших факторів нейтропенія спостерігається рідко. Вкрай обережно препарат слід призначати хворим з колагенозами, пацієнтам, які проходять курс лікування імунодепресантами, приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих станів, особливо на тлі наявного порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які не завжди піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При застосуванні препарату у таких пацієнтів слід проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів у крові та їх диференціальний підрахунок (до лікування, кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії і періодично у подальшому) і попередити хворого про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, біль у горлі). При виникненні нейтропенії (кількість нейтрофілів < 1000/мм3) застосування препарату слід припинити. Після припинення терапії у більшості хворих кількість нейтрофілів швидко повертається до нормального рівня.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, у тому числі каптоприл, спостерігається підвищення рівня калію в сироватці крові. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, особи, які приймають калійзберігаючі діуретики, харчові добавки з калієм, а також пацієнти, які приймають інші лікарські засоби, що підвищують рівень калію в сироватці крові. Якщо прийом вищезазначених препаратів на тлі лікування інгібіторами АПФ необхідний, слід регулярно проводити контроль рівня калію в сироватці крові.

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини і гортані у деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, особливо протягом перших тижнів лікування. В окремих випадках ангіоневротичний набряк може розвинутись навіть після тривалого лікування інгібіторам АПФ. Зареєстровано поодинокі летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку гортані або язика. У разі розвитку набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та провести відповідне лікування. Пацієнта необхідно госпіталізувати і встановити нагляд протягом принаймні 12-24 годин до повного зникнення симптомів. Для пацієнтів негроїдної раси характерний підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

У пацієнтів, які підлягають хірургічному втручанню або анестезії препаратами, які знижують артеріальний тиск, каптоприл може блокувати підвищення утворення ангіотензину II під впливом компенсаторного викиду реніну. Артеріальну гіпотензію, що виникла у результаті цього механізму, слід скоригувати за допомогою введення додаткового об’єму рідини.

Під час застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів може з’явитися стійкий непродуктивний кашель, що зникає після припинення лікування.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проходження гемодіалізу з використанням високопроточних мембран, можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом заміни діалізних мембран на мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивні засоби іншого класу.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ЛПНП можливий розвиток стійких анафілактоїдних реакцій. Розвитку цих реакцій можна уникнути шляхом

тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ перед кожним аферезом.

Для препаратів, що містять інгібітори АПФ, можлива перехрестна гіперчутливість.

Застосування інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, пацієнтам негроїдної раси є менш ефективним для зниження артеріального тиску, ніж пацієнтам іншої раси, внаслідок переважання низьких фракцій реніну.

Одночасне застосування препарату з літієм не рекомендується через посилення токсичності останнього.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні препарату з такими лікарськими засобами можливе:

з діуретиками (тіазидні або петльові) – ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок дегідратації, спричиненої прийомом високих доз діуретиків. Гіпотензивний ефект можна зменшити шляхом припинення застосування діуретиків, збільшення споживання об’єму рідини та солі, зменшення початкових доз каптоприлу;

з α- та β-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів пролонгованої дії та іншими гіпотензивними засобами, органічними нітратами, інгібіторами МАО, снодійними засобами (нітразепам), транквілізаторами (алпразолам) – посилення гіпотензивної дії препарату; комбінацію даних лікарських засобів застосовувати з обережністю;

з етанолвмісними препаратами та напоями, барбітуратами, наркотичними засобами, нейролептиками, трициклічними антидепресантами – посилення гіпотензивної дії препарату та ортостатичної гіпотензії;

з симпатоміметиками, естрогенами, метанаміном – послаблення гіпотензивної дії препарату;

з нестероїдними протизапальними засобами – послаблення гіпотензивної дії препарату та зниження функції нирок із збільшенням концентрації калію у плазмі крові; рідко можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у хворих із порушенням функції нирок. Комбінацію даних лікарських засобів застосовувати з обережністю. Перед початком лікування слід нормалізувати водно-сольовий обмін, під час лікування проводити періодичний контроль функції нирок. При застосуванні великих доз саліцилатів, гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему;

з препаратами, що підвищують концентрацію калію в сироватці крові (гепарин, циклоспорин, калійзберігаючі діуретики – амілорид, спіронолактон, триамтерен), препаратами та добавками, що містять калій – помітне збільшення концентрації калію в плазмі крові; не рекомедується одночасно застосовувати комбінацію даних лікарських засобів;

з алопуринолом, прокаїнамідом, імуносупресивними (азатіоприн) та цитостатичними засобами – пригнічення кровотворення;

з діазоксидом – посилення гіперглікемічної, гіперурикемічної, гіпотензивної дії; може бути необхідним періодичний контроль рівня глюкози в крові і концентрації сечової кислоти;

з анестетиками, недеполяризуючими міорелаксантами, препаратами для ініціювання наркозу, (тубокурарину хлорид, галаміну триетіодид) – посилення дії вищевказаних препаратів; може бути необхідним коригування дози та водно-сольового обміну перед проведенням хірургічної операції;

з препаратами літію, солями кальцію – посилення дії вищевказаних препаратів; не рекомедується одночасно застосовувати комбінацію даних лікарських засобів;

з серцевими глікозидами – підвищення токсичності препаратів дигіталісу (аритмії) на тлі гіпокаліємії, спричиненої гідрохлоротіазидом;

з карбамазепіном – підвищення ризику розвитку гіпонатріємії; може бути необхідним періодичний контроль рівня електролітів;

з амфотерицином В, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном, стимулюючими проносними засобами – посилення електролітного дисбалансу, зокрема виникнення гіпокаліємії;

з метформіном – метаболічний ацидоз у хворих з порушенням функції нирок;

з метилдопою – в окремих випадках – гемолітична анемія;

з антидіабетичними препаратами, пероральними антикоагулянтами, препаратами для лікування подагри – послаблення дії вищевказаних препаратів; може бути необхідним коригування дози препаратів;

з лікарськими засобами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію у плазмі крові, у тому числі:

;антиаритмічні засоби класу Ι А (хінідин, гідрохінідин, дизопирамід), класу ΙΙΙ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
;нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифтороперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пимозид, галоперидол, дроперидол);
;інші засоби: бепрідил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно – існує ризик розвитку аритмії типу «пірует» на тлі можливої гіпокаліємії та гіпомагніємії; необхідний періодичний контроль рівня калію в плазмі крові та електрокардіограми;

з пресорними амінами (норадреналін) – слід припинити лікування препаратом за тиждень до початку хірургічної операції;

з антацидами, їжею, холестиполом, холестираміном – зниження всмоктування та зменшення біодоступності препарату;

з пробенецидом – зниження виведення каптоприлу;

з йодовмісними контрастними засобами – збільшення ризику гострої ниркової недостатності, особливо при введенні великих доз, унаслідок дегідратації, спричиненої гідрохлоротіазидом. Перед введенням йоду необхідно нормалізувати рівень рідини в організмі.

Застосування препарату може призвести до позитивного результату при аналізі сечі на ацетон.

Препарат можна застосовувати для лікування гострого інфаркту міокарда у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (кардіологічні дози), тромболітичними засобами, β-адреноблокаторами та/або нітратами.

Способ применения и дозы

Препарат застосовувати внутрішньо за годину до їди, оскільки при наявності їжі у шлунку всмоктуваність препарату знижується.

Дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання.

Початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу.

Надалі при необхідності підтримуючу дозу можна збільшити до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу.

Максимальний терапевтичний ефект настає через 6-8 тижнів після початку лікування. Корегування дози слід проводити із 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не потребують швидшої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску у схему лікування можна включити додатково каптоприл і гідрохлоротіазид у вигляді моно-препаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлоротіазиду – 50 мг.

Хворі з порушенням функції нирок.

Оскільки каптоприл і гідрохлоротіазид виводяться з організму переважно нирками, то при порушенні їх функції рівень препаратів може зростати. Рекомендується зниження дози препарату: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить ½ таблетки

(25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу вранці.

Побочные реакции

Каптоприл.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Психічні порушення: порушення сну, сплутаність свідомості, депресія.

Неврологічні порушення: головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт і синкопе).

З боку органів зору: нечіткість зору.

Кардіальні порушення: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, прискорене серцебиття, кардіогенний шок, зупинка серця.

Судинні порушення: артеріальна гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість.

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: сухий, подразливий (непродуктивний) кашель, диспное, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, біль за грудниною.

Порушення травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт у епігастрії, абдомінальний біль, діарея, запор, стоматит/афтозні виразки, глосит, пептична виразка, панкреатит.

Порушення гепатобіліарної системи: порушення печінкової функції та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: свербіж з висипом або без висипу, висипання, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика, інтерстиціальний ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, фоточутливість, еритродерма, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, аутоімунні захворювання, гарячка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи: порушення ниркової функції (включаючи ниркову недостатність), протеїнурія, поліурія, олігурія, підвищена частота сечовипускання, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: стомлюваність, лімфаденопатія.

Лабораторні показники: збільшення вмісту BUN, креатиніну сироватки крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Гідрохлоротіазид.

Інфекції та інвазії: сіаладеніт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення діяльності кісткового мозку.

Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету; гіперурикемія, що може провокувати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання; порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому; ацидоз; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпомагніємія; гіперкальціємія; підвищення рівня холестерину та тригліцеридів.

Психічні порушення: занепокоєння, нервозність, депресія, зміни настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості.

Неврологічні порушення: головний біль, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.

З боку органів зору: ксантопсія, минуча нечіткість зору.

Кардіальні порушення: постуральна артеріальна гіпотензія, серцева аритмія.

Судинні порушення: некротичний васкуліт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: респіраторні порушення (включаючи пневмоніт і набряк легенів).

Порушення травного тракту: втрата апетиту, відчуття спраги, сухість у роті, нудота, блювання, подразнення шлунку, діарея, запор, панкреатит.

Порушення гепатобіліарної системи: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), холецистит.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції фоточутливості, висипання, екзема, пурпура, вовчакоподібний синдром, реактивація шкірного червоного вовчака, кропив’янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у м’язах, м’язовий спазм.

З боку сечовидільної системи: порушення ниркової функції, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: гарячка, слабкість.

Передозировка

Каптоприл.

Симптоми: різке зниження артеріального тиску, тахікардія, головний біль, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. У тяжких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, порушення ритму серця, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. При появі цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Лікування. Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску та усунення інших симптомів.

Гідрохлоротіазид.

Симптоми: слабкість, нудота, блювання, понос. Ці явища швидко зникають при зменшенні дози або відміні препарату. У деяких випадках при прийомі високих доз препарату повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, запаморочення, сплутаність свідомості, розлади свідомості, спазми м’язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих із нирковою недостатністю). Тяжкими проявами передозування можуть бути тяжкі порушення водно-електролітного балансу та розвиток коматозного стану як результат безпосередньої патологічної дії гідрохлоротіазиду на центральну нервову систему.

Лікування. Для виведення препарату зі шлунка рекомендується викликати блювання; промивання шлунка, застосування сорбентів. У разі виникнення тяжких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації у спеціалізований лікувальний заклад для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації функції серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем, відновлення функції нирок. Специфічного антидоту немає.

Применение в период беременности или кормления грудью

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Условия хранения

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності

3 роки.

Упаковка

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Источник

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Діти.

Даних про застосування препарату дітям немає.

Особливості застосування.