Кветирон 100 инструкция по применению - Самые разные инструкции по применению

Кветирон инструкция по применению

Официальная инструкция лекарственного препарата Кветирон таблетки 25 мг, 100 мг, 200 мг. Описание и применение Kvetiron, аналоги и отзывы. Инструкция Кветирон таблетки утвержденная компанией производителем.

Состав

действующее вещество: кветиапин;

1 таблетка содержит кветиапина фумарата в пересчете на 100% сухое вещество кветиапин 25 мг, 100 мг или 200 мг.

Вспомогательные вещества: лактоза, кальция гидрофосфат дигидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмала, повидон, магния стеарат оболочка: Opadry II White (Кветирон 25 Кветирон 200) (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, титана диоксид (Е 171)), Opadry II Yellow (Кветирон 100) (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, титана диоксид (Е 171), хинолин желтый (Е 104), железа оксид красный (Е172), железа оксид желтый (Е172)).

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

Кветирон 25: круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета.

Кветирон 100: круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, с насечкой.

Кветирон 200: круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с насечкой.

Фармакологическая группа

Антипсихотические средства.

Код АТХ N05A H04.

Фармакологические свойства

Механизм действия.

Кветиапин — атипичный антипсихотическое средство. Кветиапин и активный метаболит норкветиапин взаимодействуют с различными типами нейромедиаторных рецепторов. Кветиапин и норкветиапин имеют высокую селективность к рецепторам серотонина (5-НТ 2) и рецепторов допамина D1 и D2 в головном мозге. Именно эта комбинация рецепторного антагонизма с большей селективностью к 5-НТ 2 рецепторов в отношении рецепторов D2 считается способствует клиническим антипсихотическим эффектам и низкой склонности к экстрапирамидных побочных симптомов препарата Кветирон сравнению с типичными антипсихотическими препаратами. Кветиапин и норкветиапин также имеют высокое сродство с гистаминергическими и α1-адренорецепторами рецепторами, но меньшее сродство с α2-адренорецепторами и серотониновым 5-НТ 1А-рецепторами.

Кветиапин не имеет родства с холинергическими мускариновыми рецепторами или бензодиазепиновым рецепторами, тогда как норкветиапин имеет умеренную или высокую родство до нескольких подтипов мускариновых рецепторов, может объяснять антихолинергические (мускариновые) эффекты.

Ингибирования норкветиапином (NET), а также частичная агонистическое действие на 5HT1A-рецепторы может способствовать терапевтической эффективности препарата Кветирон в качестве антидепрессанта.

Фармакологические.

Известно, что кветиапин активен в тестах на антипсихотическое активность, такую как условно-рефлекторное избегание.

Кветиапин блокирует агонистического влияние на допамин, что подтверждается результатами оценки поведенческих реакций или электрофизиологических исследований, а также увеличивает концентрацию метаболитов допамина, нейрохимическую экспрессию блокировки рецепторов D2.

Известно, что в ходе доклинических исследований, в ходе которых проверялась тенденция к развитию экстрапирамидных симптомов, кветиапин имел атипичный профиль активности и отличался от стандартных антипсихотических препаратов.

Кветиапин после длительного использования не приводил к чрезмерной чувствительности допаминовых D2-рецепторов.

Кветиапин в дозах, эффективных для блокады допаминовых D2-рецепторов, вызывал лишь слабую каталепсию.

Для кветиапина после его длительного введения была продемонстрирована селективность для лимбической системы, которая проявлялась способностью блокировать деполяризацию в А10 мезолимбических нейронах, но не в А9 нигростриарных нейронах, в которых содержится допамин.

Фармакокинетика.

Всасывания.

Кветиапин после приема внутрь хорошо всасывается и активно метаболизируется. При приеме после еды не происходит значительного изменения биодоступности кветиапина.

При равновесном состоянии максимальная молярная концентрация активного метаболита норкветиапин составляет 35% концентрации кветиапина.

Фармакокинетика кветиапина и норкветиапину в пределах одобренного диапазона доз является линейной.

Распределение .

Связывание с белками плазмы примерно 83% кветиапина.

Метаболизм.

Кветиапин активно метаболизируется в печени, использование радиоактивно меченого кветиапина выявило, что менее 5% кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде с мочой или калом. В ходе исследований в условиях in vitro было установлено, что CYP3A4 является основным ферментом, ответственным за метаболизм кветиапина, обусловленный цитохрома P450. Образование и вывода норкветиапину происходит преимущественно с участием фермента CYP3A4.

Кветиапин и некоторые его метаболиты (включая норкветиапин) в условиях in vitro оказывают слабое ингибирующее действие на изоферменты 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и 3А4 системы цитохрома Р450.

Торможение изоферментов CYP в условиях in vitro происходило только при концентрации, в 5-50 раз превышала концентрацию, достигается при применении доз для человека в диапазоне от 300 до 800 мг в сутки.

На основании этих результатов в условиях in vitro маловероятно, что одновременное введение кветиапина с другими активными веществами приведет к клинически значимого торможение метаболизма других активных веществ, обусловленного цитохрома P450.

Вывод.

Период полувыведения кветиапина и норкветиапину составляет соответственно около 7:00 и 12:00. Примерно 73% радиоактивной метки выводится с мочой и 21% — с калом.

Средняя молярная фракция свободного кветиапина и активного метаболита N-дезалкилкветиапину, которая выводится с мочой, составляет <5% введенной дозы.

Особые популяции.

Стать.

Фармакокинетика кветиапина у женщин и мужчин не отличается.

Пациенты пожилого возраста.

Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста на 30-50% меньше, чем у пациентов в возрасте 18-65 лет.

Пациенты с нарушением функции почек.

У пациентов со значительным нарушением функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл / мин / 1,73 м2) средний клиренс кветиапина в плазме снижается приблизительно на 25%, но индивидуальные величины клиренса остаются в пределах диапазона, характерных для здоровых лиц.

Пациенты с нарушением функции печени.

У пациентов с поражением печени (компенсированный алкогольный цирроз) средний клиренс кветиапина в плазме крови снижается примерно на 25%. Поскольку в печени происходит широкий метаболический распад кветиапина, то у пациентов с нарушением функции печени может увеличиваться концентрация кветиапина в плазме, и поэтому для пациентов этой группы может потребоваться коррекция дозы (см. «Способ применения и дозы»).

Дети.

Существуют фармакокинетические данные получены у детей, принимавших 400 мг кветиапина раза в день. При получении терапевтической дозы уровне початовои соединения кветиапина у детей и подростков (10-17 лет) были в целом подобными взрослых, хотя Cmax у детей была на более высоком уровне, чем у взрослых. AUC и Cmax для норкветиапину были выше, примерно 62% и 49% у детей (10-12 лет), и 28% и 14% у подростков (13-17 лет) соответственно по сравнению со взрослыми.

Клинические характеристики

Кветирон Показания

Шизофрения.

Биполярные расстройства, включая:

маниакальные эпизоды, связанные с биполярными расстройствами;
большие депрессивные эпизоды, связанные с биполярными расстройствами.

Профилактика рецидивов у пациентов с биполярными расстройствами, в которых маниакальные приступы подвергались лечению кветиапином.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Одновременное применение ингибиторов цитохрома Р450 3А4, таких как ингибиторы ВИЧ-протеазы, азольные противогрибковые препараты, эритромицин, кларитромицин и нефазодон (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Кветирон следует применять с осторожностью в комбинации с препаратами, действующими на центральную нервную систему. В связи с этим во время лечения категорически запрещено употребление алкоголя.

Препарат следует с осторожностью назначать пациентам, которые получают другие лекарства, имеющие антихолинергични (мускариновые) эффекты (см. Раздел «Особенности применения»).

CYP 3А4 является ключевым ферментом, который принимает участие в цитохром Р450-опосредованном метаболизме кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев сочетанное применение кветиапина (25 мг) и кетоконазола (ингибитор CYP 3A4) привело к повышению AUC кветиапина в 5-8 раз. Таким образом, совместное применение кветиапина с ингибиторами CYP 3A4 противопоказано. Также не рекомендуется употреблять грейпфрутовый сок во время лечения кветиапином.

Известно, что во время исследования многократного применения дозы для оценки фармакокинетики кветиапина, который назначали до и во время лечения карбамазепином (индуктором печеночного фермента), одновременное применение карбамазепина существенно повышало клиренс кветиапина.

Это повышение клиренса снижало системную экспозицию кветиапина (что измерялось по площади AUC) до уровня, который составлял в среднем 13% от экспозиции во время применения самого кветиапина, хотя у некоторых пациентов наблюдался больший эффект. В результате этого взаимодействия могут создаваться более низкие концентрации в плазме крови, что может повлиять на эффективность терапии кветиапина.

Одновременное применение кветиапина и фенитоина (индуктора микросомальных ферментов печени) приводит к повышению клиренса кветиапина до 450%. Для пациентов, принимающих индуктор печеночного фермента, начинать терапию кветиапином можно только в случае, если врач считает, что польза от применения кветиапина преобладает риски, связанные с отменой индуктора печеночного фермента. Важно, что любые изменения в приеме индуктора должны быть постепенными. Доза кветиапина может быть снижена при отмене фенитоина, карбамазепина или других индукторов печеночных ферментов или при замене препаратом, который не имеет индуцирующего влияния на микросомальные ферменты печени (например вальпроат натрия).

После сопутствующего введения кветиапина и таких антидепрессантов как имипрамин (известный ингибитор CYP 2D6) или флуоксетин (известный ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6), не происходило значительного изменения фармакокинетики кветиапина.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с рисперидоном или галоперидолом. Одновременное применение кветиапина и тиоридазина приводит к повышению клиренса кветиапина приблизительно на 70%.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с циметидином, который является ингибитором цитохрома Р450.

Фармакокинетика лития при одновременном назначении кветиапина не изменяется.

Фармакокинетика вальпроата натрия и кветиапина при одновременном применении не изменяется. Известно, что в ретроспективном исследовании с участием детей и подростков, получавших натрия вальпроат, кветиапин или комбинацию этих препаратов, увеличение количества случаев лейкопении и нейтропении наблюдали в группе, принимавшей оба препарата по сравнению с группами, получавшими эти лекарственные средства отдельно.

Исследование взаимодействия с сердечно-сосудистыми препаратами не проводились.

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, которые нарушают электролитный баланс или удлиняют интервал QT, например другими нейролептическими средствами, антиаритмическими средствами класса ИА и III, галофантрина, левометадилу ацетат, мезоридазином, тиоридазином, пимозидом, Спарфлоксацин, гатифлоксацином, моксифлоксацином, долансетрону мезилат, Мефлоквин, сертиндол или цизапридом.

У больных, принимавших кветиапин, отмечались случаи ложноположительных результатов ферментного иммуноанализа на наличие метадона и трициклических антидепрессантов.

Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью восстановительного хроматографического метода.

Особенности применения

Поскольку кветиапин показан для лечения нескольких показаний, следует тщательно рассмотреть профиль безопасности препарата, учитывая установленный конкретному пациенту диагноз и дозу, которую он принимает.

Дети (до 18 лет).

Кветиапин не рекомендуется для применения у детей (в возрасте до 18 лет) из-за отсутствия данных по применению этой возрастной группе. Клинические исследования кветиапина показали, что, кроме известного профиля безопасности, определенного для взрослых (см. «Побочные реакции»), частота некоторых нежелательных явлений выше у детей, чем у взрослых (повышенный аппетит, рост уровня пролактина в сыворотке крови, рвота, ринит, головокружение, или экстрапирамидные симптомы и раздражительность), а также определялось повышение артериального давления, что ранее не наблюдалось в ходе исследований с участием взрослых пациентов. Кроме этого, у детей наблюдались изменения показателей функции щитовидной железы.

Следует также отметить, что отсроченный влияние лечения кветиапином на рост и половое созревание не изучали в течение периода более 26 недель. Долговременное влияние на когнитивное и поведенческое развитие неизвестен.

Известно, что во время плацебо-контролируемых клинических исследований кветиапином с участием пациентов детского возраста лечение кветиапином сопровождалось повышенной, по сравнению с плацебо, частотой экстрапирамидных симптомов (ЭПС) у пациентов, леченных по поводу шизофрении и биполярной мании (см. « Побочные реакции» ).

Суицид / суицидальные мысли или клиническое ухудшение.

Депрессия, ассоциированная с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, самоповреждений и суицида (событий, связанных с суицидом). Такой риск сохраняется до установления выраженной ремиссии. Поскольку улучшение может не наблюдаться в течение первых недель лечения или дольше, за состоянием пациентов следует тщательно наблюдать до времени появления такого улучшения. Согласно общим клиническим опытом, риск суицида может расти на ранних этапах улучшения. Кроме того, необходимо учитывать потенциальный риск возникновения событий, связанных с суицидом, после резкого прекращения лечения кветиапином по причине известных факторов риска при заболевании, в отношении которого проводится лечение.

Другие психические заболевания, по поводу которых назначается кветиапин, могут также ассоциироваться с повышенным риском связанных с суицидом явлений. Кроме того, эти заболевания могут протекать одновременно с депрессивными эпизодами. Следовательно, при лечении других психических расстройств следует принимать такие же меры предосторожности, которых придерживаются при лечении депрессивных эпизодов. Пациенты со связанными с суицидом явлениями в анамнезе или те, кто демонстрирует значительную степень суицидальных мыслей до начала лечения, имеют более высокий риск суицидальных мыслей или суицидальных попыток и требуют тщательного мониторинга во время лечения. известно, что метаанализ плацебо-контролируемых клинических исследований с применением антидепрессивным лекарственных средств с участием взрослых пациентов с психическими расстройствами показал повышенный риск суицидального поведения на фоне лечения антидепрессантами по сравнению с плацебо у пациентов в возрасте до 25 лет. Тщательное наблюдение за пациентами и, в частности, теми, кто имеет высокий риск, должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозы. Пациентов (и тех, кто за ними ухаживает) нужно предупредить о необходимости мониторинга клинического ухудшения, суицидального поведения или мыслей и необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении симптомов. должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозы. Пациентов (и тех, кто за ними ухаживает) нужно предупредить о необходимости мониторинга клинического ухудшения, суицидального поведения или мыслей и необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении симптомов. должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозы. Пациентов (и тех, кто за ними ухаживает) нужно предупредить о необходимости мониторинга клинического ухудшения, суицидального поведения или мыслей и необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении симптомов.

Экстрапирамидные симптомы.

Известно, что в ходе плацебо-контролируемых исследований кветиапин ассоциировался с ростом частоты экстрапирамидных симптомов (ЭПС) по сравнению с плацебо у пациентов, получавших лечение при эпизодах Великой депрессии, связанной с биполярным расстройством (см. «Побочные реакции»). Применение кветиапина ассоциировалось с развитием акатизии, которая характеризовалась субъективно неприятным или таким, что вызывает дистресс, беспокойством и потребностью двигаться, нередко сопровождалась неспособностью неподвижно сидеть или стоять. Эти явления с высшим вероятностью наблюдаются в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение дозы пациентам, у которых развиваются такие симптомы, может им навредить.

Поздняя дискинезия.

При появлении признаков и симптомов тардитивнои дискинезии следует рассмотреть вопрос о необходимости снижения дозы или отмены кветиапина. Симптомы тардитивнои дискинезии могут усиливаться или даже возникать после прекращения лечения (см. «Побочные реакции»).

Сонливость и головокружение.

Лечение кветиапином ассоциированное с сонливостью и подобными симптомами, такими как седация (см. «Побочные реакции»). Сообщалось, что в ходе клинических исследований у пациентов с биполярной депрессией такие симптомы возникали, как правило, в течение первых 3 дней лечения и были в основном от легких до умеренных по интенсивности. Относительно пациентов с биполярной депрессией, у которых возникает сонливость, может потребоваться наблюдение в течение 2 недель после появления сонливости или до тех пор, пока исчезнут симптомы, или может возникнуть необходимость рассмотреть вопрос о прекращении лечения.

Ортостатическая гипотензия.

Лечение кветиапином сопровождалось ортостатической гипотензии и сопутствующим головокружением, тахикардией, обмороки у некоторых пациентов (см. «Побочные реакции»), что, подобно сонливости, обычно возникают во время периода титрования дозы. Эти явления могут способствовать росту частоты случайных травм (падение), особенно среди пациентов пожилого возраста. Поэтому пациентам следует рекомендовать соблюдать осторожность, пока они не привыкнут к возможным эффектов лекарственного средства.

Сердечно-сосудистые заболевания.

Кветиапин следует назначать с осторожностью пациентам с сердечно-сосудистым заболеванием, цереброваскулярные заболевания или при других состояниях, которые могут вызвать артериальную гипотонию.

Кветиапин может вызвать ортостатической гипотензии, особенно во время начального периода постепенного увеличения дозы. Если это случится, то нужно уменьшить дозу или скорость постепенного увеличения дозы. Режим медленного титрования может быть рассмотрен для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями.

Синдром ночного апноэ.

Были сообщения о возникновении синдрома ночного апноэ у пациентов, принимавших кветиапин, поэтому следует с осторожностью применять кветиапин пациентам с избыточной массой тела / ожирением, пациентам мужского пола, пациентам, получающих терапию антидепрессантами.

Судорожные припадки.

Не отмечалось разницы в частоте судорожных припадков между пациентами, которые принимали кветиапин, и теми, кто получал плацебо. Нет данных о случаях судорог у пациентов с эпилепсией. Как и при применении других антипсихотических препаратов, рекомендуется соблюдать осторожность при лечении пациентов с наличием судорожных приступов в анамнезе ( см. «Побочные реакции»).

Злокачественный нейролептический синдром.

Проведение антипсихотического лечения, включая лечение кветиапином, может сопровождаться развитием злокачественного нейролептического синдрома (см. «Побочные реакции»). Клинические проявления синдрома включают гипертермию, измененный психический статус, мышечную ригидность, нестабильность вегетативной нервной системы и увеличение уровня КФК. В таких случаях лечение кветиапином нужно прекратить и провести соответствующее симптоматическое лечение.

Тяжелая нейтропения и агранулоцитоз.

Известно, что в ходе исследований с применением кветиапина нечасто возникала тяжелая нейтропения (количество нейтрофилов <0,5 × 109 / л). Большинство случаев тяжелой нейтропении возникала в пределах нескольких месяцев после начала лечения кветиапином (см. «Побочные реакции »). Четкая зависимость от дозы не отмечено. Во время постмаркетинговых исследований после прекращения лечения кветиапином лейкопения и нейтропения проходили. Возможные факторы риска развития нейтропении включают предварительную наличие у пациента пониженной количества лейкоцитов и наличие в анамнезе пациента нейтропении, вызванной любым препаратом. Для пациентов с количеством нейтрофилов <1 × 109 / л лечение кветиапином следует прекратить. Необходимо провести наблюдение за пациентами для выявления возможных признаков и симптомов инфекции и для определения количества нейтрофилов (пока количество не будет превышать 1,5 × 109 / л).

Имели место случаи агранулоцитоза у пациентов без предварительно существующих факторов риска.

Следует рассматривать возможность развития нейтропении у пациентов с инфекцией, особенно при отсутствии очевидных факторов предрасположенности, а также у пациентов с лихорадкой неясного генеза, и применять соответствующие клинические мероприятия. Пациентам следует рекомендовать немедленно сообщить о появлении симптомов, которые соответствуют агранулоцитоза или инфекции (например повышение температуры, слабость, вялость или головокружение), в любой период лечения кветиапином.

Антихолинергический (мускариновых) синдром.

Норкветиапин, активный метаболит кветиапина, имеет умеренную или высокую родство до нескольких подтипов мускариновых рецепторов, может объяснять антихолинергическим (мускариновых) синдром. Это способствует возникновению побочных реакций, отражает антихолинергические эффекты при одновременном применении кветиапина и других препаратов, обладающих антихолинергические эффекты в условиях передозировки. Кветиапин следует с осторожностью применять пациентам, которые получают лекарства, имеют антихолинергические (мускариновые) эффекты. Кветиапин следует с осторожностью применять пациентам с патологией мочеиспускания (задержка мочи), в значительной гипертрофией предстательной железы, кишечной непроходимостью, повышенным внутриглазным давлением или закрытоугольной глаукомой.

Одновременное применение индукторов ферментов печени.

Одновременное применение кветиапина и сильного индуктора ферментов печени, например, карбамазепина или фенитоина, значительно снижает концентрации кветиапина в плазме крови, что может уменьшить эффективность терапии кветиапином (см. « Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Пациентам, получали индукторы ферментов печени, нужно начинать лечение только если врач считает, что польза от применения кветиапина превышает риск прекращения лечения индуктором ферментов печени. Важно, чтобы изменение лечения таким индуктором проводилась постепенно, и в случае необходимости индуктор можно заменить препаратом, который не имеет индуцирующего влияния на ферменты печени (например вальпроатом натрия).

Увеличение массы тела.

У пациентов, которым проводили лечение кветиапином, наблюдались случаи увеличения массы тела, и поэтому нужно контролировать массу тела и в случае клинической необходимости проводить коррекцию в соответствии с соответствующими рекомендациями для применения антипсихотических средств (см. «Побочные реакции»).

Гипергликемия.

В редких случаях сообщалось о появлении гипергликемии и / или развитие или обострение сахарного диабета, который иногда сопровождался кетоацидозом или запятой (см.«Побочные реакции»). В некоторых случаях эти явления возникали у пациентов с увеличенной массой тела, могло быть благоприятным фактором. Рекомендуется осуществлять адекватный клинический контроль в соответствии с соответствующими рекомендациями для применения антипсихотических средств. Пациенты, которым проводится лечение любым антипсихотическим средством, включая кветиапин, нужно проводить наблюдение для выявления возможных признаков и симптомов гипергликемии (таких как полидипсия, полиурия и слабость), а пациентов с сахарным диабетом или факторами риска развития сахарного диабета нужно проводить регулярное наблюдение для выявления возможного ухудшения контроля глюкозы. Нужно регулярно контролировать массу тела.

Липиды.

Описаны случаи повышения уровня триглицеридов, липопротеидов низкой плотности и общего холестерина, а также снижение уровня холестерина липопротеидов высокой плотности (см. «Побочные реакции»). При изменении уровня липидов нужно проводить лечение по клиническим показаниям.

Метаболических нарушений.

Учитывая изменения, наблюдавшиеся в ходе клинических исследований, относительно показателей массы тела, глюкозы крови и липидов существует вероятность ухудшения профиля метаболического риска у отдельных пациентов (включая пациентов с нормальными исходными показателями), при котором следует назначить соответствующее лечение (см. « побочные реакции »).

Увеличение интервала QT.

При проведении клинических исследований применения кветиапина в соответствии с инструкцией не сопровождалось устойчивым увеличением абсолютной величины интервала QT. В рамках постмаркетингового применения удлинение интервала QT было зафиксировано при приеме терапевтических доз (см. Раздел «Побочные реакции») и при передозировке (см. Раздел «Передозировка»). Как и в случае с другими антипсихотиками, следует соблюдать осторожность при назначении кветиапина пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями или пациентам с удлиненным интервалом QT в семейном анамнезе. При назначении кветиапина, как и других нейролептических средств, одновременно с препаратами, которые увеличивают интервал QТс, необходимо соблюдать осторожность (см. «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий »), особенно у пациентов пожилого возраста, больным с врожденным синдромом увеличение интервала QТс, сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией или гипомагниемией, а также пациентам с увеличением интервала QT в семейном анамнезе.

Кардиомиопатия и миокардит.

Были сообщения о возникновении кардиомиопатии и миокардита при приеме кветиапина в постмаркетинговом исследовании, однако причинно-следственная связь с кветиапином не было установлено. Перед применением кветиапина пациентам с подозрением на кардиомиопатией или миокардит следует оценить пользу над потенциальным риском.

Отмена лечения.

При резком прекращении приема кветиапина может возникать синдром отмены, который проявляется бессонницей, тошнотой, головной болью, диареей, рвотой, головокружением и раздражительностью. Частота этих реакций значительно уменьшается через 1 неделю после отмены лечения. Поэтому отменять препарат следует постепенно, в течение одной или двух недель (см. Раздел «Побочные реакции»).

Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией.

Кветиапин еще не был одобрен как средство для лечения пациентов с психозом, связанным с деменцией. При применении некоторых атипичных антипсихотических средств наблюдалось увеличение риска развития цереброваскулярных побочных явлений примерно в 3 раза. Механизм такого увеличения риска остается неизвестным. При применении других антипсихотических средств или иным группам пациентов нельзя исключить увеличение такого риска. Пациентам с факторами риска развития инсульта кветиапин следует применять с осторожностью.

По данным метаанализа атипичных антипсихотиков известно, что пациенты пожилого возраста, страдающих психозом, связан с деменцией, составляют группу повышенного риска летального исхода по сравнению с плацебо. Однако по данным двух 10-недельных плацебо-контролируемых исследований применения кветиапина в одинаковых популяциях (n = 710, возраст 83 года, диапазон 56-99 лет) летальность у пациентов, лечившихся кветиапином, составила 5,5% по сравнению с 3,2% в плацебо-группе. Летальность пациентов во время исследований была по разным причинам, что является ожидаемым для этой популяции пациентов. Эти данные не установили причинно-следственная связь между лечением кветиапином и летальностью пациентов с деменцией.

Пациенты пожилого возраста с болезнью Паркинсона.

Известно, что в ретроспективном исследовании кветиапина у пациентов с ВГС наблюдался повышенный риск смерти при применении кветиапина у пациентов в возрасте> 65 лет. Следует соблюдать осторожность при назначении кветиапина пожилым пациентам с болезнью Паркинсона.

Эффекты со стороны печени.

В случае появления желтухи применения кветиапина следует прекратить.

Запор и кишечная непроходимость.

Запор является фактором риска развития кишечной непроходимости. При применении кветиапина были зарегистрированы случаи запора и непроходимости кишечника (см. Раздел «Побочные реакции»). Эти сообщения включают в себя сообщения о летальных случаях у пациентов, которые имеют более высокий риск развития кишечной непроходимости, включая тех пациентов, которые получают одновременно несколько лекарственных средств, снижающих перистальтику кишечника и / или лекарственных средств, в отношении которых могли быть не зарегистрированы сообщение о том, что они вызывают симптомы запора.

Дисфагия.

При применении кветиапина отмечалась дисфагия (см. Раздел «Побочные реакции»). Следует с осторожностью применять кветиапин пациентам, которым грозит риск аспирационной пневмонии.

Венозная тромбоэмболия.

На фоне применения антипсихотических средств отмечались случаи венозной тромбоэмболии (ВТЭ). Поскольку у пациентов, применяющих антипсихотические средства, часто имеющиеся приобретенные факторы риска развития ВТЭ, все возможные факторы риска появления ВТЭ следует определить до и во время лечения кветиапином пролонгированного действия и принять меры.

Панкреатити.

Сообщалось о случаях панкреатита.

Среди сообщений маркетинговых отчетах отмечалось, что многие пациенты, хотя и не все, имели факторы, которые, как известно, связаны с панкреатитом, такие как повышение уровня триглицеридов, желчные камни и употребление алкоголя.

Комбинация с вальпроатом или литием.

При умеренных или тяжелых острых маниакальных эпизодах данные о применении кветиапина в комбинации с вальпроатом семинатрию или литием ограничены; однако такое комбинированное лечение хорошо переносилось. Полученные данные указывали на наличие аддитивного эффекта через 3 недели (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Неправильное применение и злоупотребления.

Сообщалось о случаях неправильного использования и злоупотребления препаратом. Следует с осторожностью назначать кветиапин пациентам, в анамнезе имеют злоупотребление алкоголем и наркотиками.

Повышение плазменных трансаминаз.

Асимптоматическое повышение (переход от нормального до> 3 × ULN в любое время) в плазме крови трансаминаз (АЛТ, АСТ) или ГГТ-уровня наблюдалось у некоторых пациентов, которые лечились кветиапином (см. Раздел «Побочные реакции»). Это повышение было, как правило, обратимое при продолжении лечения кветиапином.

Одышка и тахикардия.

Случаи одышка и усиленного сердцебиения часто наблюдались при тахикардии, головокружении, ортостатической гипотензии и / или основных сердечных и / или респираторных заболеваниях (см. Раздел «Побочные реакции»).

Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушением мальабсорбции глюкозы-галактозы не следует применять этот препарат.

Применение в период беременности или кормления грудью

Беременность.

Безопасность и эффективность препарата в период беременности не установлены, поэтому препарат Кветирон следует назначать только в случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.

Применение антипсихотических препаратов (включая кветиапин) в течение III триместра беременности может привести к возникновению у новорожденных побочных реакций, включая экстрапирамидные расстройства и / или синдром отмены, которые могут варьировать по тяжести и длительности после родов. Были сообщения о ажитации, артериальную гипертензию, гипотензию, сонливость, респираторный дистресс-синдром или расстройства питания. Итак, новорожденные должны находиться под тщательным наблюдением.

Степень экскреции кветиапина в грудное молоко не определен, поэтому необходимо прекратить кормление грудью во время лечения препаратом.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Кветиапин может вызвать сонливость и головокружение, поэтому в период лечения пациентам не рекомендуется работать с опасными механизмами, а также управлять транспортными средствами.

Способ применения Кветирон и дозы

Существуют различные дозировки для каждого показания. Дозу препарата и длительность курса лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента в зависимости от показаний и тяжести заболевания.

Для перорального применения.

Кветиапин можно принимать независимо от приема пищи.

Взрослые.

Курсовое лечение шизофрении.

Кветиапин нужно принимать дважды в сутки.

В первые 4 дня терапии суточная доза составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Начиная с четвёртого суток дозу повышать до достижения необходимого клинического эффекта (в пределах от 300 до 450 мг / сут). В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата суточная доза Кветирон может составлять от 150 мг до 750 мг.

Максимальная суточная доза Кветирон для лечения шизофрении — 750 мг.

Курсовое лечение маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярными расстройствами.

Кветиапин нужно принимать дважды в сутки.

Суточная доза в первые 4 суток лечения составляет: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. В дальнейшем дозу повышать (но не более чем на 200 мг в день) до 800 мг / сут, начиная с 6-го дня лечения. В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата доза может составлять от 200 до 800 мг / сут. Обычная эффективная доза находится в пределах от 400 до 800 мг в сутки.

Максимальная суточная доза Кветирон для лечения маниакальных эпизодов — 800 мг.

Лечение депрессивных эпизодов, связанных с биполярными расстройствами.

Кветиапин следует применять 1 раз в сутки перед сном.

Суточная доза в первые 4 суток лечения составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Рекомендуемая суточная доза — 300 мг. Известно, что в ходе клинических исследований не наблюдалось дополнительного преимущества в группе применения 600 мг по сравнению с группой 300 мг. Доза 600 мг может быть эффективной для некоторых пациентов. Клинические исследования показывают, что для отдельных пациентов в случае возникновения проблем, связанных с непереносимостью препарата, можно рассмотреть вопрос о снижении дозы до минимальной — 200 мг. Лечение депрессивных эпизодов, связанных с биполярным расстройством, должен назначать врач с опытом лечения биполярного расстройства.

Профилактика рецидивов у пациентов с биполярными расстройствами.

Для предупреждения следующих маниакальных, депрессивных или смешанных эпизодов при биполярном расстройстве пациенты, у которых был ответ на применение кветиапина при неотложном лечении биполярного расстройства, должны продолжать лечение в той же дозе. Дозу можно корректировать в зависимости от клинического ответа и переносимости каждого отдельного пациента в пределах диапазона суточной дозы от 300 мг до 800 мг, назначать 2 раза в сутки. Важно, чтобы для поддерживающей терапии применяли самые низкие эффективные дозы.

Пациенты пожилого возраста.

Пациентам пожилого возраста кветиапин, как и другие антипсихотические средства, следует назначать с осторожностью, особенно в начале лечения. Может быть необходимо более медленное титрование дозы кветиапина, а суточная терапевтическая доза должна быть ниже, чем та, что применяется молодым пациентам, в зависимости от клинического ответа и переносимости лечения у каждого отдельного пациента. Средний клиренс кветиапина был снижен на 30-50% у пациентов пожилого возраста по сравнению с молодыми пациентами.

Эффективность и безопасность не были оценены у пациентов старше 65 лет с депрессивными эпизодами в рамках биполярного расстройства.

Нарушение функции печени и почек.

Корректировка дозы необязательно пациентам с почечной недостаточностью.

Кветиапин активно метаболизируется в печени, поэтому пациентам с печеночной недостаточностью Кветирон необходимо применять с осторожностью, особенно в начальный период лечения.

Пациентам с нарушением функции печени следует начинать с дозы 25 мг / сут. Доза увеличивается ежедневно на 25-50 мг / сут до достижения эффективной дозы, зависящие от клинического ответа и переносимости препарата пациентом.

Дети

Данных о безопасности и эффективности кветиапина, свидетельствующих в пользу применения препарата у детей, недостаточно, поэтому кветиапин не следует применять в педиатрической практике.

Передозировка

Симптомы .

Проявления и симптомы передозировки были следствием усиления известных фармакологических эффектов препарата, таких как сонливость и седация, тахикардия и артериальная гипотензия.

Передозировка может привести к пролонгации интервала QT, судом, эпилептического статуса, рабдомиолиза, угнетение дыхания, задержки мочи, спутанности сознания, бред и / или возбуждения, комы и летального исхода.

Пациенты с существующим тяжелым сердечно-сосудистым заболеванием могут иметь повышенный риск появления эффектов передозировки.

Лечение .

Cпецифичного антидота не существует.

В случаях выраженной интоксикации необходимо проводить интенсивную симптоматическую медикаментозную терапию, а также восстанавливать и контролировать проходимость дыхательных путей, адекватную вентиляцию и оксигенацию, деятельность сердечно-сосудистой системы.

Относительно этой ситуации в опубликованных сообщениях описываются случаи устранения серьезных реакций со стороны ЦНС, включая кому и делирий, при внутривенном введении физостигмина (1-2 мг) под непрерывным ЭКГ-мониторингом. Но это лечение не рекомендуется в качестве стандартного через негативные эффекты физостигмина на сердечную проводимость. Физостигмин можно использовать только тогда, когда отсутствуют аберрации на ЭКГ. Нельзя использовать физостигмин при наличии аритмии, блокады сердца любой степени или расширение комплекса QRS.

В случае тяжелой передозировки возможно промывание желудка, но не позднее чем через 1:00 после приема препарата, прием активированного угля.

В случае передозировки кветиапина и стойкой артериальной гипотензии необходимо принять соответствующие меры, как введение жидкости и / или симпатомиметиков.

Следует избегать приема адреналина и допамина, поскольку бета-стимуляция может ухудшить состояние при артериальной гипотензии в условиях альфа-блокады, вызванной кветиапином.

В случае тяжелой передозировки возможно промывание желудка (после интубации, если пациент потерял сознание), но не позднее чем через час после приема препарата, прием активированного угля вместе со слабительным средством.

Тщательный медицинский контроль за состоянием пациента должен продолжаться до его полного выздоровления.

Побочные эффекты

При приеме кветиапина чаще всего могут наблюдаться: сонливость, головокружение, сухость во рту, головная боль, синдром отмены, высокий уровень триглицеридов в сыворотке крови, повышение уровня общего холестерина в сыворотке крови, увеличение массы тела, снижение уровня гемоглобина и экстрапирамидные симптомы.

Другие возможные побочные реакции.

Частоту побочных реакций определены следующим образом: очень часто (≥ 1/10); часто (≥1 / 100 до <1/10); нечасто (≥1 / 1000 до <1/100); редкие (≥1 / 10000 до <1/1000); единичные (<1/10000); неизвестно (частоту невозможно определить на основе существующих данных).

Со стороны крови и лимфатической системы: очень часто — снижение гемоглобина 22; часто — лейкопения 1,28, снижение числа нейтрофилов, повышение уровня эозинофилов 27; нечасто — нейтропения 1, тромбоцитопения, анемия, снижение количества тромбоцитов 13; редкие — агранулоцитоз 26.

Со стороны иммунной системы: нечасто — гиперчувствительность (включая аллергические реакции кожи) единичные — анафилактические реакция5.

Со стороны эндокринной системы: часто — гиперпролактинемия 15 снижение общего Т4 24 снижение свободного Т4 24, снижение общего Т3 24, повышение ТТГ 24; нечасто — уменьшение свободного Т3 25 гипотиреоз гипотиреоидизм21; единичные — нарушение секреции АДГ.

Со стороны обмена веществ и метаболизма: очень часто — повышение уровня триглицеридов в сыворотке крови 10,30, повышение общего холестерина (особенно холестерина ЛПНП) 11,30, снижение уровня липопротеинов высокой плотности 7,30, увеличение массы тела 8,30; часто — повышение аппетита, увеличение уровня глюкозы до величин, характерных для гипергликемии 6,30; нечасто — гипонатриемия 19 сахарный диабет 1,5, обострение диабета, редкие — метаболический синдром 29.

Со стороны психики: часто — аномальные сны, ночные кошмары, суицидальные мысли и поведение 20; редкие — сомнамбулизм и связанные с ним реакции, такие как разговоры во сне и связанные со сном пищевые расстройства.

Со стороны нервной системы: очень часто — головокружение 4,16, сонливость 2,16, головная боль, экстрапирамидные симптомы 1,21; часто — дизартрия; нечасто — судороги 1, синдром беспокойных ног, поздняя дискинезия 1,5, потеря сознания 4,16.

Кардиальные нарушения: часто — тахикардия 4, усиленное сердцебиение 23; нечасто — удлинение интервала QT 1,12,18, брадикардия 32.

Сосудистые нарушения: часто — ортостатическая гипотензия 4,16; редкие — венозная тромбоэмболия 1; неизвестно — инсульт.

Со стороны органа зрения: часто — нечеткость зрения.

Со стороны дыхательной системы: часто — одышка 23; нечасто — ринит.

Со стороны пищеварительной системы: очень часто — сухость во рту; часто — запор, диспепсия, рвота 25;
нечасто — дисфагия 7; редкие — панкреатит 1, кишечная непроходимость.

Со стороны пищеварительной системы: часто — повышение уровня трансаминаз (аланинаминотрансфераза 3, гамма-глутамилтрансферазы 3); нечасто — повышение уровня АсАТ 3; редкие — желтуха 5, гепатит.

Со стороны кожи и подкожных тканей: единичные — ангионевротический отек 5, синдром Стивенса-Джонсона 5, частота неизвестна — токсический эпидермальный некролиз, мультиформная эритема, реакции лекарственного средства с эозинофилией и системными симптомами.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: одиночные — рабдомиолиз.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечасто — задержка мочеиспускания.

Беременность, послеродовой период и перинатальные состояния: частота неизвестна — синдром отмены препарата у новорожденных 31 .

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез : нечасто — половая дисфункция редкие — приапизм, галакторея, набухание молочных желез, нарушения менструального цикла.

Общие нарушения: очень часто — симптомы отмены 1,9; часто — легкая астения, периферические отеки, раздражительность, гипертермия; редкие — злокачественный нейролептический синдром 1, гипотермия.

Лабораторные показатели: редко — повышение уровня КФК 7.

Примечания:

1 — см. «Особенности применения»;

2 — сонливость может отмечаться в первые две недели лечения и, как правило, исчезает при длительном применении кветиапина;

3 — асимптоматическое повышение (сдвиг от нормы к> 3ХВМН в любое время) уровней трансаминаз (АЛТ, АСТ) или гамма-ГТ (глутамилтрансферазы) наблюдали у некоторых пациентов при применении кветиапином. Такие повышения были обычно обратимыми при продолжении лечения кветиапином.

4 — как и другие антипсихотические лекарственные средства, блокирующие α1-адренорецепторы, кветиапин часто может вызывать ортостатической гипотензии, что сопровождается головокружением, тахикардией и в некоторых пациентов — обмороком, особенно в период подбора начальной дозы (см. Раздел «Особенности применения») .

5- подсчет частоты этих побочных реакций проводился только на постмаркетинговых данных применение кветиапина, в лекарственной форме с быстрым высвобождением.

6 — уровень глюкозы в крови натощак ≥126 мг / дл (≥7,0 ммоль / л) или уровень глюкозы в крови после еды ≥200 мг / дл (≥11,1 ммоль / л), как минимум в одном случае.

7 — рост частоты дисфагии при применении кветиапина по сравнению с плацебо наблюдалось только в ходе клинических исследований биполярной депрессии.

8 — основанное на> 7% увеличении массы тела по сравнению с исходным. Возникает преимущественно в течение первых недель терапии у взрослых.

9 — симптомы отмены, которые наблюдались чаще в ходе кратковременных плацебо-контролируемых клинических исследований монотерапии, в которых оценивали симптомы отмены: бессонница, тошнота, головная боль, диарея, рвота, головокружение и раздражительность. Частота этих реакций существенно снижалась через неделю прекращения лечения.

10 — уровень триглицеридов ≥200 мг / дл (≥ 2,258 ммоль / л) (пациенты в возрасте ≥18 лет) или ≥150 мг / дл (≥1,694 ммоль / л) (пациенты в возрасте <18 лет), как минимум в одном случае.

11 — уровень холестерина ≥240 мг / дл (≥6,2064 ммоль / л) (пациенты в возрасте ≥18 лет) или ≥200 мг / дл (≥5,172 ммоль / л) (пациенты в возрасте <18 лет), как минимум в одном случае. Повышение уровня холестерина ЛПНП ≥30 мг / дл (≥0,769 ммоль / л) возникали очень часто. Среднее значение среди пациентов с таким повышением было 41,7 мг / дл (1,07 ммоль / л).

12 — см. текст ниже.

13 — тромбоциты ≤100х109 / л как минимум в одном случае.

14 — по сообщениям клинических исследований побочные реакции, повышение уровня КФК в крови не связанные со злокачественным нейролептическим синдромом.

15 — уровень пролактина (пациенты в возрасте> 18 лет):> 20 мкг / л (> 869,56 пкмоль / л) мужчины; > 30 мкг / л (> 1304,34 пкмоль / л) женщины — в любое время.

16 — может привести к падению.

17 — холестерин ЛПВП <40 мг / дл (1,025 ммоль / л) мужчины; <50 мг / дл (1,282 ммоль / л) женщины в любое время.

18 — количество пациентов, у которых менялась продолжительность интервала QTC от <450 мсек до ≥450 мс с повышением на ≥30 мс. В плацебо-контролируемых исследованиях кветиапина среднее изменение количество пациентов, которые имели смещение клинически значимого уровня, подобные в группах кветиапина и плацебо.

19 — смещение от> 132 ммоль / л до ≤132 ммоль / л по крайней мере при одном обследовании.

20 — случаи суицидальных мыслей и суицидального поведения сообщались во время терапии кветиапином или сразу после прекращения лечения (см. Разделы «Особенности применения» и «Фармакологические свойства»).

21 — см. раздел «Фармакологические свойства».

22 — снижение уровня гемоглобина до ≤13 г / дл (8,07 ммоль / л) у мужчин, ≤12 г / дл (7,45 ммоль / л) у женщин, по крайней мере при одном обследовании наблюдалось у 11% пациентов, леченных кветиапином, во всех исследованиях, включая открытые. Для этих пациентов среднее максимальное снижение уровня гемоглобина в любое время составляло 1,50 г / дл.

23 — эти события часто случались на фоне тахикардии, головокружение, ортостатической гипотензии и / или главных сердечных / респираторных заболеваний.

24 — на основе отклонения от нормального начального до потенциально клинически важное значение в любое время после начального во всех исследованиях. Отклонение общего Т4, свободного Т4, общего Т3 и свободного Т3 составляло <0,8хНМН (пкмоль / л) и отклонения ТТГ составляет> 5 мМЕ / л в любое время.

25 — согласно с увеличением частоты случаев рвоты у пациентов пожилого возраста (≥65 лет).

26 — отклонения нейтрофилов от> = 1,5х109 / л от базового до <0,5х109 / л в любое время в течение лечения.

27 — основано на отклонении от нормального начального до потенциально клинически важное значение в любое время после начального во всех исследованиях. Отклонение эозинофилов составляло> 1х109 клеток / л в любое время.

28 — основано на отклонении от нормального начального до потенциально клинически важное значение в любое время после начального во всех исследованиях. Отклонение лейкоцитов составило ≤3х109 клеток / л в любое время.

29 — по сообщениям побочных реакций по метаболического синдрома из всех клинических исследований кветиапина.

30 — во время клинических исследований у некоторых пациентов наблюдали усиление более одного раза метаболических факторов, негативно влияющих на массу тела, уровень глюкозы в крови и липиды (см. Раздел «Особенности применения»).

31 — см. раздел «Применение в период беременности или кормления грудью».

32 — может возникнуть во время или близко от начала терапии и ассоциироваться с гипотензией и / или обмороком. Частота возникновения основывается на сообщениях о побочных реакций брадикардии и связанных с этим явлений, которые наблюдались во всех клинических исследованиях кветиапина.

При применении нейролептиков очень редко сообщалось о случаях удлинения интервала QT на ЭКГ, желудочковой аритмии, полиморфной желудочковой тахикардии (torsade de pointes), внезапного неясного летальному исходу, остановки сердца, и такие эффекты являются класспецифичнимы.

Дети.

Указанные выше побочные реакции, которые наблюдались у взрослых, имеют место и у детей. В таблице ниже собрано побочные реакции с высокой частотой возникновения в этой возрастной группе пациентов или которые не наблюдали у взрослых пациентов.

Частоту побочных реакций определены следующим образом: очень часто (≥1 / 10); часто (≥1 / 100 до <1/10); нечасто (≥1 / 1000 до <1/100); редко (≥1 / 10000 до <1/1000) и очень редко (<1/10000).

Со стороны эндокринной системы: очень часто — повышение уровня пролактина 1.

Со стороны обмена веществ и метаболизма: очень часто — повышение аппетита.

Со стороны нервной системы: очень часто — экстрапирамидные симптомы 3; часто — синкопе.

Сосудистые нарушения: очень часто — повышение артериального давления 2.

Со стороны дыхательной системы: часто — ринит.

Со стороны пищеварительной системы: очень часто — рвота.

Общие нарушения : часто — раздражительность 3.

Примечания:

1 — уровни пролактина (пациенты <18 лет):> 20 мкг / л (> 869,56 пкмоль / л) у мужчин; > 26 мкг / л (> 1130,428 пкмоль / л) у женщин в любое время. Менее 1% пациентов имели повышение уровня пролактина> 100 мкг / л.

2 — на основе отклонения выше клинически значимых границ (адаптированные Национальным Институтом Здравоохранения критерии) или повышение> 20 мм рт. ст. для систолического или> 10 мм рт. ст. для диастолического артериального давления в любое время, полученного из краткосрочных (3-6 недель) плацебо-контролируемых исследований с участием детей и подростков.

3 — примечание: частота соответствует такой, что наблюдалась у взрослых, но раздражительность может быть связана с различными клиническими проявлениями у детей и подростков по сравнению со взрослыми.

Срок годности Кветирон

3 года.

Не использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения Кветирон

Хранить в недоступном для детей месте, в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ° C.

Упаковка

Кветирон 25 по 30 таблеток в блистере, по 1 блистера в картонной пачке;

Кветирон 100: по 10 таблеток в блистере, по 1 или 3, или 6 блистеров в картонной пачке;

Кветирон 200: по 10 таблеток в блистере, по 1 или 3 или 6 блистеров в картонной пачке.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

ТОВ «Фарма Старт».

Местонахождение производителя

Украина, 03124, г. Киев, бул. Вацлава Гавела, 8.

Дальнейшая информация

Помните, храните эти и все другие лекарства в недоступном для детей месте,
никогда не передавайте свои лекарства другим и используйте Кветирон только по назначению
врача.

Всегда консультируйтесь со своим врачом, чтобы убедиться, что информация,
которая отображается на этой странице, может быть применена к вашим личным обстоятельствам.

Внимание: Перевод на русский язык, выполнен редакторской командой Tabletki.info.

Авторское право:

https://acino.ua — ООО «Фарма Старт»
http://www.drlz.com.ua — Государственный реестр ЛС Украины

Тип данных	Сведения из реестра
Торговое наименование:	Кветирон
Производитель:	ООО «Фарма Старт»
Форма выпуска:	таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 25 мг или 100 мг или 200 мг, по 10 таблеток в блистере, по 1 или 3, или 6 блистеров в картонной пачке
Регистрационное удостоверение:	UA/8372/01/01, UA/8372/01/02, UA/8372/01/03
Дата начала:	26.04.2018
Дата окончания:	неограниченный
МНН:	Quetiapine
Условия отпуска:	по рецепту
Состав:	1 таблетка содержит кветиапина фумарата в пересчете на 100% сухое вещество кветиапин 100 мг
Фармакологическая группа:	Антипсихотические средства.
Код АТХ:	N05AH04
Заявитель:	ООО «АСИНО Украина»
Страна заявителя:	Украина
Адрес заявителя:	Украина, 03124, г. Киев, бул. Вацлава Гавела, 8
Тип ЛС:	Обычный
ЛС биологического происхождения:	Нет
ЛС растительного происхождения:	Нет
Гомеопатическое ЛС:	Нет
Тип МНН:	Моно
Досрочное прекращение	Нет

Код ATХ	Название группы
N	Средства, действующие на нервную систему
N05	Психолептическое средства
N05A	Антипсихотические средства
N05AH	Диазепина, оксазепины и тиазепины
N05AH04	Кветиапин Кветирон XR Асино , Кетилепт , Кю-Пин , Квентиакс Sr , Кетилепт Ретард , Сероквель XR , Кветиксол , Кветипин , Квентиакс , Квентиакс Sr , Квентиакс Sr

Источник

Состав
Лекарственная форма
Фармакологическая группа
Показания
Противопоказания
Способ применения и дозы
Побочные реакции
Передозировка
Применение в период беременности и кормления грудью
Дети
Особенности применения
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
Фармакологические свойства
Основные физико-химические свойства
Срок годности
Условия хранения
Упаковка
Категория отпуска
Производитель

Состав

действующее вещество: кветиапин;

1 таблетка содержит кветиапина фумарата в пересчете на кветиапин

25 мг, 100 мг или 200 мг

вспомогательные вещества: лактоза, кальция гидрофосфат дигидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмала, повидон, магния стеарат оболочка: Opadry II White (Кветирон 25 Кветирон 200) (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, титана диоксид Е 171), Opadry II Yellow (Кветирон 100) (полиэтиленгликоль, поливиниловый спирт, тальк, титана диоксид Е 171, хинолин желтый Е 104 , железа оксид красный Е172, железа оксид желтый Е 172).

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Фармакологическая группа

Антипсихотические средства. Код АТС N05A H04.

Показания

Шизофрения.

Маниакальные эпизоды, д ¢ связанные с биполярным расстройством.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к компонентам препарата.

Одновременное применение ингибиторов цитохрома Р450 ЗА4, таких как ингибиторы протеазы ВИЧ, азольные противогрибковые препараты, эритромицин, кларитромицин и нефазодон.

Способ применения и дозы

Таблетки Кветирон взрослые принимают внутрь 2 раза в сутки во время еды или между приемами пищи. Дозу препарата и длительность курса лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента в зависимости от показаний и степени тяжести заболевания.

Взрослые.

Курсовое лечение шизофрении.

В первые 4 дня терапии суточная доза составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Начиная с четвёртого дня дозу повышают до достижения необходимого клинического эффекта (в пределах от 300 до 450 мг / сут). В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата суточная доза Кветирону может составлять от 150 мг до 750 мг.

Максимальная суточная доза Кветирону для лечения шизофрении — 750 мг.

Курсовое лечение маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярными расстройствами.

Суточная доза в первые 4 суток лечения составляет: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. В дальнейшем дозу повышают (но не более чем на 200 мг в день) до 800 мг / сут, начиная с 6-го дня лечения.

В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата доза может составлять от 200 до 800 мг / сут.

Максимальная суточная доза Кветирону для лечения маниакальных эпизодов — 800 мг.

Людям пожилого возраста.

Кветирон назначают с осторожностью, особенно в начале курса лечения. Для пациентов этой возрастной группы начальная доза не должна превышать 25 мг / сут. Дозу следует повышать на 25-50 мг ежедневно до достижения эффективной, которая не должна превышать дозу для молодых пациентов.

Нарушение функции печени и почек.

У пациентов с нарушением функции почек или печени при пероральном приеме клиренс кветиапина уменьшается примерно на 25%.

Пациентам с почечной или печеночной недостаточностью следует начинать с дозы 25 мг / сут. Доза увеличивается ежедневно на 25-50 мг / сут до достижения эффективной дозы, в зависимости от клинического ответа и переносимости препарата пациентом.

Побочные реакции

При приеме Кветирону зачастую могут наблюдаться сонливость ^1,2,6 , головокружение ^5,6 , сухость во рту, астения легкой степени, запор, тахикардия ⁵ , ортостатическая гипотензия ^1,5,6 и диспепсия.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, при лечении кветиапином отмечаются обмороки, злокачественный нейролептический синдром ¹ , лейкопения, периферические отеки.

Другие возможные побочные реакции.

Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, тромбоцитопения, нейтропения ¹ .

Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактические реакции.

Психические нарушения: аномальные сны, ночные кошмары, суицидальные мысли и поведение.

Со стороны нервной системы: головная боль, потеря сознания ^5,6 , экстрапирамидные нарушения, дизартрия, судороги ¹ , эпилепсия, синдром беспокойных ног, поздняя дискинезия ¹ .

Кардиальные нарушения: удлинение интервала QT ¹ .

Сосудистые нарушения: венозная тромбоэмболия.

Со стороны органа зрения: нечеткость зрения.

Со стороны дыхательной системы: ринит, одышка.

Со стороны пищеварительной системы: дисфагия ¹ , рвота.

Со стороны пищеварительной системы: желтуха, гепатит.

Со стороны кожи и подкожных тканей: ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: рабдомиолиз.

Со стороны эндокринной системы: гиперпролактинемия, нарушение секреции АДГ.

Со стороны обмена веществ и метаболизма: гипонатриемия, сахарный диабет.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез : приапизм, сексуальная дисфункция, галакторея, набухание молочных желез, нарушения менструального цикла.

Общие нарушения: симптомы отмены ¹ , повышение аппетита, увеличение массы тела ³ , раздражительность.

Лабораторные показатели: повышение уровня сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ) ⁴ , повышение глюкозы крови к гипергликемических ¹ уровней, повышение уровня гамма-глутамил-трансферазы (гамма-ГТ), повышение уровня триглицеридов, повышение уровня общего холестерина (за счет увеличения липопротеидов низкой плотности ), снижение уровня липопротеидов высокой плотности, снижение гемоглобина, повышение уровня КФК ⁷ .

Примечания:

1 — см. «Особенности применения»; 2 — сонливость может отмечаться в первые две недели лечения и, как правило, исчезает при длительном применении Кветирону; 3 — подобно действию других антипсихотических препаратов, возможно увеличение массы тела, преимущественно в первые недели лечения; 4 — бессимптомное повышение уровня сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ) или гамма-ГТ могут наблюдаться у отдельных пациентов; 5 — как и во время лечения другими антипсихотическими препаратами, оказывающими альфа-адренергичну активность (блокируют альфа-адренорецепторы), Кветирон может вызвать ортостатической гипотензии, которая проявляется головокружением, тахикардией, а у некоторых пациентов — потерей сознания, особенно в начале лечения; 6 — может привести к падению; 7 — повышение уровня КФК в крови может быть не связано со злокачественным нейролептическим синдромом.

В период лечения кветиапином наблюдается незначительное дозозависимое снижение уровня гормонов щитовидной железы, в том числе общего и свободного Т4. Максимальное снижение общего и свободного Т4 зарегистрировано на 2-4 неделях терапии, без дальнейшего снижения уровня гормонов при длительном лечении. Практически во всех случаях уровень общего и свободного Т4 возвращался к исходному после прекращения терапии кветиапином, независимо от продолжительности лечения.

При применении нейролептиков очень редко сообщалось о случаях удлинения интервала QT на ЭКГ, желудочковой аритмии, полиморфной желудочковой тахикардии, внезапной смерти, остановки сердца, и такие эффекты являются класспецифичнимы.

Передозировка

Описаны случаи приема препаратов кветиапина в дозе 30 г без летальных последствий и с полной клинической реабилитацией. Однако есть также сообщения о единичных случаях передозировки, которые приводили к удлинению интервала QT, запятые или смерти. Пациенты с заболеванием сердечно-сосудистой системы могут быть в группе повышенного риска последствий передозировки.

Симптомы : сонливость, седация, тахикардия и артериальная гипотензия как следствие усиления известных фармакологических эффектов препарата.

Лечение : специфического антидота не существует. В случаях выраженной интоксикации необходимо проводить интенсивную симптоматическую медикаментозную терапию, а также восстанавливать и контролировать проходимость дыхательных путей, адекватную вентиляцию и оксигенацию, деятельность сердечно-сосудистой системы. В случае тяжелой передозировки возможно промывание желудка, но не позднее чем через час после приема препарата, прием активированного угля.

Тщательный медицинский контроль за состоянием пациента должен продолжаться до его полного выздоровления.

Применение в период беременности и кормления грудью

Безопасность и эффективность препарата в период беременности не установлены, поэтому Кветирон следует назначать только в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.

Наблюдались симптомы отмены препарата у новорожденных, матери которых принимали кветиапин во время беременности. Поэтому необходим тщательный контроль за состоянием новорожденного.

Дети

Данных о безопасности и эффективности кветиапина, свидетельствующих в пользу применения препарата у детей недостаточно, поэтому Кветирон не применяется в педиатрической практике.

Особенности применения

Сердечно-сосудистые заболевания.

С особой осторожностью назначают препарат пациентам с кардиоваскулярными и цереброваскулярными заболеваниями и другими состояниями, которые вызывают артериальной гипотензии.

Кветиапин может привести к ортостатической гипотензии, особенно в начале титрования дозы. В таком случае необходимо снижение дозы или более длительное ее титрования. Такие случаи наблюдаются чаще у пожилых пациентов, чем у молодых и могут спровоцировать случайные травмы.

Взаимосвязь применения кветиапина с устойчивым увеличением интервала QT в исследованиях не обнаружено. Однако, как и при применении других антипсихотических препаратов, назначать кветиапин одновременно с препаратами, которые удлиняют интервал QT, а также с нейролептиками, необходимо с осторожностью, особенно пожилым пациентам, больным с врожденным синдромом удлиненного интервала QT, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией или гипомагниемией. Также необходимо соблюдать осторожность при назначении кветиапина пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями или удлиненным интервалом QT в семейном анамнезе.

Судорожные припадки.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, рекомендуется соблюдать осторожность при лечении пациентов с наличием судорожных приступов в анамнезе.

Экстрапирамидные симптомы.

В исследованиях применения кветиапина ассоциировалось с развитием экстрапирамидных симптомов, таких как акатизия, которая характеризуется субъективно неприятным дистресс беспокойством и необходимостью двигаться, что сопровождается неспособностью неподвижно сидеть или стоять. Такие симптомы с большой вероятностью могут наблюдаться в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение дозы препарата таким пациентам может им навредить.

Поздняя дискинезия.

Длительное применение Кветирону, как и других антипсихотических средств, может вызывать позднюю дискинезию.

При появлении симптомов поздней дискинезии необходимо снизить дозу или прекратить дальнейшее лечение Кветироном.

Злокачественный нейролептический синдром.

Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с проведением антипсихотического лечения, включая лечение Кветироном. Клинические проявления синдрома включают: гипертермию, измененный психический статус, мышечную ригидность, нестабильность вегетативной нервной системы, увеличение уровня КФК. В таких случаях лечение Кветироном должно быть прекращено и проведено симптоматическое лечение.

Суицид / суицидальные мысли.

При лечении психических расстройств следует соблюдать меры предосторожности по суицидальных проявлений. Пациенты с суицидальными проявлениями в анамнезе или больные, проявляют значительную степень мыслей о суициде до начала лечения, имеют высокий риск попыток суицида и требуют тщательного мониторинга во время лечения.

Повышение риска возникновения событий, связанных с суицидом наблюдается у пациентов в возрасте до 25 лет. Кроме того, необходимо учитывать потенциальный риск возникновения событий, связанных с суицидом после резкого прекращения лечения кветиапином по причине известных факторов риска при заболевании, в отношении которого проводилось лечение.

Тщательное наблюдение за пациентами и, в частности теми, кто имеет высокий риск, должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозировки. Пациентов следует предупредить о необходимости в мониторинге по суицидального поведения или мыслей, необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении таких симптомов.

Сонливость.

Лечение кветиапином ассоциировано с сонливостью и такими симптомами, как седация. Такие симптомы могут возникать в течение первых 3-х дней лечения и бывают преимущественно легкой или умеренной интенсивности. В некоторых случаях необходимо наблюдение за состоянием пациента в течение 2 недель после появления сонливости или до тех пор, пока симптомы исчезнут, или может потребоваться отмене препарата.

Тяжелая нейтропения.

В исследованиях тяжелые случаи нейтропении возникали нечасто, в большинстве случаев в течение нескольких месяцев после начала лечения кветиапином. Явной дозозависимости нет. Возможные факторы риска возникновения нейтропении включают уже существующую лейкопению и наличие в анамнезе медикаментозно индуцированной нейтропении.

Применение кветиапина пациентам с количеством нейтрофилов <1,0х10 ⁹ / л следует прекратить. Следует наблюдать за состоянием пациентов по выявлению у них симптомов инфекции и контролировать количество нейтрофилов (пока они не будут превышать 1,5х10 ⁹ / л).

Внезапное прекращение приема препарата.

При резкой отмене высоких доз препарата может наблюдаться синдром отмены, который проявляется бессонницей, головной болью, головокружением, тошнотой, рвотой, диареей, раздражительностью. Известны случаи обострения психотических симптомов и появления непроизвольных движений (акатизии, дистонии, дискинезии). Частота возникновения таких реакций уменьшалась через 1 неделю после прекращения лечения. Учитывая опасность развития указанных реакций, отменять препарат следует постепенно, в течение как минимум одной — двух недель.

Гипергликемия.

Во время лечения кветиапином в редких случаях сообщалось о случаях гипергликемии или обострения диабета. В некоторых случаях эти явления возникали у пациентов с увеличенной массой тела, могло быть предрасполагающим фактором. Рекомендуется осуществлять надлежащий клинический мониторинг в соответствии с общепринятыми рекомендациями по применению антипсихотических средств. Пациенты, которым проводится лечение любым антипсихотическим средством, включая кветиапин, нуждаются в наблюдении по выявлению возможных признаков и симптомов гипергликемии (таких как полидипсия, полиурия, полифагия и слабость), а пациенты с сахарным диабетом или факторами риска сахарного диабета — регулярного мониторинга гликемического контроля . Нужно также постоянно контролировать массу тела.

Липиды.

При применении кветиапина в исследованиях наблюдалось увеличение липидов. При повышении уровня липидов необходимо применять соответствующее лечение.

Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией.

Кветиапин не одобрен для лечения психоза, связанного с деменцией. В исследованиях больных деменцией при применении некоторых атипичных антипсихотиков наблюдалось повышение почти в 3 раза риска возникновения нежелательных цереброваскулярных явлений. Механизм такого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотиков или для других категорий пациентов. Кветирон следует применять с осторожностью пациентам с фактором риска развития инсульта.

Влияние на печень.

В случае развития желтухи применения Кветирону следует прекратить.

Дисфагия.

Кветиапин может вызвать дисфагию, поэтому пациентам с риском аспирационные пневмонии следует применять препарат с осторожностью.

Венозная тромбоэмболия.

На фоне приема нейролептиков отмечались случаи венозной тромбоэмболии. В связи с тем, что у пациентов, принимающих нейролептики, часто имеющиеся приобретенные факторы риска венозной тромбоэмболии, их необходимо выявить до и во время лечения Кветироном и принять меры.

Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушением мальабсорбции глюкозы-галактозы, не следует применять этот препарат.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Кветирон может вызвать сонливость и головокружение, поэтому в период лечения пациентам не рекомендуется работать с опасными механизмами, а также управлять транспортными средствами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

CYP ЗА4 является ключевым ферментом, который принимает участие в цитохром Р450-опосредованном метаболизме кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев сочетанное применение кветиапина (25 мг) и кетоконазол (ингибитор CYP 3A4) привело к повышению AUC кветиапина в 5-8 раз. Таким образом, совместное применение кветиапина с ингибиторами CYP 3A4 противопоказано. Также не рекомендуется употреблять грейпфрутовый сок во время лечения кветиапином.

Одновременное применение кветиапина и карбамазепина (индуктора микросомальных ферментов печени) приводит к повышению клиренса кветиапина. При одновременном применении кветиапина и фенитоина (или других индукторов печеночных ферментов, таких как карбамазепин, барбитураты, рифампицин) может существенно уменьшиться системное влияние кветиапина, следовательно, может возникнуть необходимость в повышении дозы кветиапина для сохранения контроля психотической симптоматики. Доза кветиапина может быть снижена при отмене фенитоина, карбамазепина или других индукторов печеночных ферментов или при замене препаратом, который не имеет индуцирующего влияния на микросомальные ферменты печени (например вальпроат натрия).

Для пациентов, которые принимают индуктор печеночного фермента, начинать терапию Кветироном можно только в случае, если врач считает, что польза от применения Кветирону перевешивает риски, связанные с отменой индуктора печеночного фермента.

Важно, чтобы любые изменения в приеме индуктора были постепенными.

Фармакокинетика лития при одновременном назначении кветиапина не изменяется.

Фармакокинетика вальпроата натрия и кветиапина при одновременном применении не изменяется.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с циметидином, который является ингибитором цитохрома Р450. Одновременное назначение кветиапина и антидепрессанта имипрамина (ингибитор CYP 2D6) или флуоксетина (ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6) не вызывает значимых изменений фармакокинетики.

Исследование взаимодействия с сердечно-сосудистыми препаратами не проводились.

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, которые нарушают электролитный баланс или удлиняют интервал QT.

У больных, принимавших кветиапин, отмечались случаи ложноположительных результатов ферментного иммуноанализа на наличие метадона и трициклических антидепрессантов. Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью восстановительного хроматографического метода.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Кветирон — атипичный антипсихотический препарат, который взаимодействует с различными типами нейротрансмиттерных рецепторов. Кветиапин имеет более высокое сродство с рецепторами серотонина (5-НТ ₂ ), чем с рецепторами допамина (D ₁ и D ₂ ) в головном мозге, имеет высокое сродство с гистаминовыми и альфа ₁ -адренорецепторами, но меньшее сродство с альфа ₂ адренорецепторами. Влияние кветиапина на рецепторы 5-НТ ₂ и D ₂ продолжается до 12:00, что подтверждается данными позитрон-эмиссионной томографии. Кветиапин не имеет родства с М.-холинорецепторами и бензодиазепиновым рецепторами. Кветирон проявляет антипсихотической активностью.

При изучении экстрапирамидных симптомов в эксперименте было установлено, что кветиапин вызывает лишь слабую каталепсию при введении дозы, эффективно блокирует допаминовые D ₂ рецепторы. Кветиапин обусловливает селективное снижение активности мезолимбических А10 допаминергических нейронов по сравнению с А9 нигростриальнимы моторными нейронами.

Частота развития экстрапирамидных симптомов при применении кветиапина в дозе 75-750 мг / сут не отличается от таковой при применении плацебо или антихолинер-ческих препаратов.

Кветиапин не вызывает повышения уровня пролактина в сыворотке крови.

Фармакокинетика.

При приеме внутрь кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Прием пищи не оказывает существенного влияния на биодоступность препарата. Основные метаболиты не имеют выраженной фармакологической активностью. Период полувыведения составляет примерно 7:00. Примерно 83% кветиапина связывается с белками плазмы крови. Препарат сохраняет эффективность при приеме 2 раза в сутки.

Фармакокинетика кветиапина линейная, различий фармакокинетики препарата у мужчин и женщин нет. Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста на 30-50% меньше, чем у пациентов в возрасте 18-65 лет. Клиренс кветиапина снижен на 25% у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл / мин) и у пациентов с поражением печени (компенсированный алкогольный цирроз). Менее 5% кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде. Примерно 73% кветиапина выводится с мочой и 21% — с калом. Ключевым ферментом метаболизма кветиапина является CYP 3A4. Кветиапин и некоторые его метаболиты оказывают слабое ингибирующее действие на ферменты цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и ЗА4, но только в концентрации, в 10-50 раз превышает ту, которая достигается при применении обычных доз (300-450 мг / сутки). In vitro не установлено способности кветиапина вызывать значительное угнетение активности цитохрома Р450 и влиять на метаболизм других лекарственных средств.

Основные физико-химические свойства

Кветирон 25: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета.

Кветирон 100: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, с насечкой.

Кветирон 200: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с насечкой.

Срок годности

3 года.

Не использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 25 ° C.

Упаковка

Кветирон 25 по 30 таблеток в блистере, по 1 блистера в пачке из картона;

Кветирон 100: по 10 таблеток в блистере, по 1, 3, или 6 блистеров в пачке из картона;

Кветирон 200: по 10 таблеток в блистере, по 1, 3, или 6 блистеров в пачке из картона.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

ООО «Фарма Старт», Украина.

Местонахождение

Украина, 03124, г.. Киев, бул. И. Лепсе, 8.

Источник

Кветирон (QuetiROn) инструкция по применению

Состав:

действующее вещество:кветиапин 1 таблетка содержит кветиапина фумарата в пересчете на кветиапин 25 мг, 100 мг или 200 мг
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, кальция гидрогенфосфат дигидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмалгликолят, повидон, магния стеарат оболочка: Opadry II White (Кветирон 25, Кветирон 200) (полиэтиленгликоль, спирт поливиниловый, тальк, титана диоксид Е 171), Opadry IIYellow (Кветирон 100) (полиэтиленгликоль, спирт поливиниловый, тальк, титана диоксид Е 171, хинолиновый желтый Е 104, железа оксид желтый Е 172, железа оксид красный Е 172).

Лекарственная форма.

Таблетки, покрытые плёночной оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические средства. Код АТС N05A H04.

Клинические характеристики.

Показания.

Шизофрения.

Маниакальные эпизоды, связанные с биполярным расстройством.

Противопоказания.

Повышенная индивидуальная чувствительность к любому из компонентов препарата.

Одновременный прием ингибиторов цитохрома Р450 3А4, таких как ингибиторы ВИЛ-протеазы, азольные противогрибковые препараты, эритромицин, кларитромицин и нефазодон.

Способ применения и дозы.

Таблетки Кветирон взрослые принимают внутрь 2 раза в сутки во время еды либо между приемами пищи. Дозу препарата и продолжительность курса лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента в зависимости от показаний и степени тяжести заболевания.

Взрослые.

Курсовое лечение шизофрении.

В первые 4 дня терапии суточная доза составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Начиная с 4-ых суток дозу повышают до достижения необходимого клинического эффекта (в пределах от 300 до 450 мг/сутки). В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата суточная доза Кветирона может составлять от 150 мг до 750 мг.

Максимальная суточная доза Кветирона для лечения шизофрении — 750 мг.

Курсовое лечение маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярными расстройствами.

Суточная доза в первые 4 суток лечения составляет: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. В дальнейшем дозу повышают (но не более чем на 200 мг ежедневно) до 800 мг/сутки, начиная с 6-го дня лечения. В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата доза может составлять от 200 до 800 мг/сутки.

Максимальная суточная доза Кветирона для лечения маниакальных эпизодов — 800 мг.

Людям пожилого возраста.

Кветирон назначают с осторожностью, особенно в начале курса лечения. Для пациентов этой группы начальная доза не должна превышать 25 мг/сутки. Дозу следует повышать на 25-50 мг ежедневно до достижения эффективной дозы, которая не должна превышать таковую для молодых пациентов.

Нарушения функции печени и почек.

Кветиапин активно метаболизируется в печени, поэтому Кветирон должен применяться с осторожностью пациентам с печеночной недостаточностью, особенно в начальный период приема препарата.

Пациентам с почечной или печеночной недостаточностью следует начинать с дозы 25 мг/сутки. Доза увеличивается ежедневно на 25-50 мг/сутки до достижения эффективной дозы, в зависимости от клинического ответа и переносимости препарата пациентом.

Побочные реакции.

При приеме Кветирона чаще всего могут наблюдаться: сонливость1,2,6, головокружение5,6, сухость во рту, астения легкой степени, запор, тахикардия5, ортостатическая гипотензия1,5,6 и диспепсия.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, во время лечения кветиапином отмечаются синкопе, злокачественный нейролептический синдром1, лейкопения, периферические отеки.

Другие возможные побочные реакции.

Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, тромбоцитопения, нейтропения1.

Со стороны иммунной системы: гиперчувствительность, анафилактическая реакция.

Психические нарушения: аномальные сны, ночные кошмары, суицидальные мысли и поведение.

Со стороны нервной системы: головная боль, потеря сознания5,6, экстрапирамидные нарушения, дизартрия, судороги1, эпилепсия, синдром беспокойных ног, поздняя дискинезия1.

Кардиальные нарушения: удлинение интервала QT1.

Сосудистые нарушения: венозная тромбоэмболия.

Со стороны органов зрения: размытость зрения.

Со стороны дыхательной системы: ринит, одышка.

Со стороны пищеварительного тракта: дисфагия1, рвота.

Со стороны гепатобилиарной системы: желтуха, гепатит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны опорно-двигательной системы: рабдомиолиз.

Со стороны эндокринной системы: гиперпролактинемия нарушение секреции антидиуретического гормона.

Нарушение обмена веществ, метаболизма: гипонатриемия, сахарный диабет.

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: приапизм, сексуальная дисфункция, галакторея, набухание молочных желез, нарушение менструального цикла.

Общие нарушения: симптомы отмены1, повышение аппетита, увеличение массы тела3, раздражительность.

Лабораторные показатели: повышение уровней сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ)4, повышение глюкозы крови до гипергликемических1 уровней, повышение уровня гамма-глутамилтрансферазы (гамма-ГТ), повышение уровня триглицеридов, повышение уровня общего холестерина (за счет увеличения липопротеидов низкой плотности), уменьшение уровня липопротеидов высокой плотности, снижение гемоглобина, повышение уровня креатинфосфокиназы7.

Примечания:

1 — см. раздел « Особенности применения» 2 — сонливость может отмечаться в первые две недели лечения и, как правило, проходит при длительном применении Кветирона 3 — как и при действии других антипсихотических препаратов, возможно увеличение массы тела, большей частью в первые недели лечения 4 — бессимптомное увеличение уровней сывороточных трансаминаз (АЛТ, АСТ) или гамма-ГТ могут наблюдаться у отдельных пациентов 5 — как и во время лечения другими антипсихотическими препаратами, обладающими альфа-адренергической активностью (блокируют альфа-адренорецепторы), Кветирон может вызывать ортостатическую гипотензию, проявляющуюся головокружением, тахикардией, а у некоторых пациентов — потерей сознания, особенно в начале лечения 6 — может приводить к падению 7- повышение уровня креатинфосфокиназы в крови может быть связано со злокачественным нейролептическим синдромом.

В период лечения кветиапином наблюдается незначительное дозозависимое снижение уровня гормонов щитовидной железы, в частности общего и свободного Т4. Максимальное снижение общего и свободного Т4 зарегистрировано на 2-4 неделе терапии, без дальнейшего снижения уровня гормонов при длительном лечении. Практически во всех случаях уровень общего и свободного Т4 возвращался к начальному после прекращения терапии кветиапином, независимо от длительности лечения.

При применении нейролептиков очень редко сообщалось о случаях удлинение интервала QT на ЭКГ, желудочковой аритмии, полиморфной желудочковой тахикардии, внезапной смерти, остановке сердца, и такие эффекты являются класспецифичными.

Передозировка.

Описаны случаи приема препаратов кветиапина в дозе свыше 30 г без летальных последствий и с полной клинической реабилитацией. Однако имеются также сообщения о единичных случаях передозировки, приведших к удлинению интервала QT,коме или смерти.Пациенты с заболеваниями сердечно-сосудистой системы могут быть в группе повышенного риска последствий передозировки.

Симптомы: сонливость, седация, тахикардия и артериальная гипотензия как следствие усиления известных фармакологических эффектов препарата.

Лечение: специфического антидота не существует. В случаях выраженной интоксикации необходимо проводить интенсивную симптоматическую медикаментозную терапию, а также восстанавливать и контролировать проходимость дыхательных путей, адекватную вентиляцию и оксигенацию, деятельность сердечно-сосудистой системы. В случае тяжелой передозировки возможно промывание желудка, но не позже чем через час после приема препарата, применение активированного угля.

Тщательный медицинский контроль состояния пациента должен продолжаться до его полного выздоровления.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Безопасность и эффективность препарата в период беременности не установлены, поэтому Кветирон следует назначать лишь в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода. Наблюдались симптомы отмены препарата у новорожденных, матери которых принимали кветиапин во время беременности. Следовательно, необходим тщательный контроль состояния новорожденного.

Степень экскреции кветиапина в грудное молоко не установлена, поэтому необходимо приостановить кормление грудью во время лечения препаратом.

Дети.

Данных по безопасности и эффективности кветиапина, свидетельствующих в пользу применения препарата детям недостаточно, поэтому Кветирон не применяют в педиатрической практике.

Особенности применения.

Сердечно-сосудистые заболевания.

С особой осторожностью назначают препарат пациентам с кардиоваскулярными и цереброваскулярными заболеваниями, и другими состояниями, приводящими к артериальной гипотензии.

Кветиапин может вызвать ортостатическую гипотензию, особенно в начале титрования дозы. В таких случаях необходимо снижение дозы или более длительное ее титрование. Это чаще наблюдается у пациентов пожилого возраста, чем у молодых и может спровоцировать случайные травмы.

В исследованиях не выявлено взаимосвязи применения кветиапина со стойким увеличением интервала QT. Однако, как и при применении других антипсихотических препаратов, назначать кветиапин одновременно с препаратами, удлиняющими интервал QT а также с нейролептиками необходимо с осторожностью,особенно пожилым пациентам, пациентам с врожденным синдромом удлиненного интервала QT, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией сердца, гипокалиемией или гипомагниемией. Также необходимо придерживаться осторожности при назначении кветиапина пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями или удлиненным интервалом QT в семейном анамнезе.

Судорожные припадки.

Как и при применении других антипсихотических препаратов, рекомендуется быть осторожными при лечении пациентов с наличием судорожных припадков в анамнезе.

Экстрапирамидные симптомы.

В исследованиях применение кветиапина ассоциировалось с развитием экстрапирамидных симптомов, таких как акатизия, характеризующая субъективно неприятным дистресс беспокойством и необходимостью двигаться, что сопровождается неспособностью неподвижно сидеть или стоять. Такие симптомы с большей вероятностью могут наблюдаться в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение дозы таким пациентам может им навредить.

Поздняя дискинезия.

Длительное применение Кветирона, как и других антипсихотических средств, может вызывать позднюю дискинезию. При появлении симптомов поздней дискинезии необходимо снизить дозу или прекратить дальнейшее лечение Кветироном.

Злокачественный нейролептический синдром.

Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с проведением антипсихотического лечения, включая лечение Кветироном. Клинические проявления синдрома включают: гипертермию, измененный психический статус, мышечную ригидность, нестабильность вегетативной нервной системы, увеличение уровня креатинфосфокиназы. В таких случаях лечение Кветироном должно быть прекращено и проведено симптоматическое лечение.

Суицид / суицидальные мысли.

При лечении психических расстройств следует соблюдать меры предосторожности относительно суицидальных проявлений. Пациенты с суицидальными проявлениями в анамнезе или больные, которые проявляют значительную степень мыслей о суициде до начала лечения, имеют высокий риск попыток суицида и требуют тщательного мониторинга во время лечения.

Тщательное наблюдение за пациентами и, в частности теми, кто имеет высокий риск, должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно в начале лечения и при последующих изменениях дозировки. Пациентов следует предупредить о необходимости мониторинга суицидального поведения или мыслей, необычных изменений в поведении и немедленного обращения за медицинской помощью при появлении таких симптомов.

Сонливость.

Лечение кветиапином ассоциировано с сонливостью и симптомами наподобие седации. Такие симптомы могут возникать в течение первых 3 дней лечения и бывают преимущественно легкой или умеренной интенсивности. В некоторых случаях необходимо наблюдение за состоянием пациента около 2 недель после появления сонливости, либо до исчезновения симптомов, либо может возникнуть необходимость в отмене препарата.

Тяжелая нейтропения.

В исследованиях тяжелые случаи нейтропении возникали нечасто, в большинстве случаев в течение нескольких месяцев после начала лечения кветиапином. Очевидной дозозависимости нет. Возможные факторы риска возникновения нейтропении включают уже существующую лейкопению и наличие в анамнезе медикаментозно индуцированной нейтропении. Применение кветиапина пациентам с количеством нейтрофилов < 1,0х109/л следует прекратить. Следует наблюдать за состоянием пациентов для выявления у них симптомов инфекции и контролировать количество нейтрофилов (пока они не будут превышать 1,5х109/л).

Внезапное прекращение приема препарата.

При резкой отмене высоких доз препарата может наблюдаться синдром отмены, который проявляется бессонницей, головной болью, головокружением, тошнотой, рвотой, диареей, раздражительностью. Известны случаи обострения психотических симптомов и появления самопроизвольных движений (акатизии, дистонии, дискинезии). Частота возникновения таких реакций уменьшалась через 1 неделю после прекращения лечения. Учитывая опасность развития указанных реакций, отменять препарат следует постепенно, как минимум в течении одной-двух недель.

Гипергликемия.

Во время лечения кветиапином в редких случаях сообщалось о случаях гипергликемии или обострения диабета. В некоторых случаях эти явления возникали у пациентов с повышенной массой тела, что могло быть предрасполагающим фактором. Рекомендуется осуществлять надлежащий клинический мониторинг в соответствии с общепринятыми рекомендациями по применению антипсихотических средств. Пациенты, которым проводится лечение любым антипсихотическим средством, включая кветиапин, нуждаются в наблюдении для выявления возможных признаков и симптомов гипергликемии (таких как полидипсия, полиурия, полифагия и слабость), а пациенты с сахарным диабетом или факторами риска сахарного диабета — в регулярном мониторинге гликемического контроля. Нужно также постоянно контролировать массу тела.

Липиды.

При применении кветиапина в исследованиях наблюдался рост липидов. При повышении уровней липидов необходимо применить соответствующее лечение.

Пациенты пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией.

Кветиапин не одобрен для лечения психоза, связанного с деменцией. В исследованиях у больных деменцией при применении некоторых атипичных антипсихотиков наблюдалось повышение почти в 3 раза риска возникновения нежелательных цереброваскулярных явлений. Механизм такого повышения риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других антипсихотиков либо для других категорий пациентов. Кветирон следует применять с осторожностью пациентам с наличием факторов риска развития инсульта.

Влияние на печень.

В случае развития желтухи применение Кветирона следует прекратить.

Дисфагия.

Кветиапин может вызвать дисфагию, поэтому должен применяться с осторожностью пациентам с риском аспирационной пневмонии.

Венозная тромбоэмболия.

На фоне приема нейролептиков отмечались случаи венозной тромбоэмболии. В связи с тем, что у пациентов, принимающих нейролептики, часто имеются приобретенные факторы риска венозной тромбоэмболии, их нужно выявить до и во время лечения Кветироном, и предпринять предупреждающие меры.

Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с такими редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушением мальабсорбции глюкозы-галактозы, не следует принимать этот препарат.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Кветирон может вызывать сонливость и головокружение, поэтому в период лечения пациентам не рекомендуется работать с опасными механизмами, а также управлять транспортными средствами.

Взаимодействие с лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

CYP 3A4 является ключевым ферментом, принимающем участие в цитохром Р450-опосредованном метаболизме кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев совместное применение кветиапина (25 мг) с кетоконазолом (ингибитором CYP 3A4) приводило к повышению AUC кветиапина в 5-8 раз. Таким образом, совместное применение кветиапина с ингибиторами CYP 3A4 противопоказано. Также не рекомендуется употреблять грейпфрутовый сок в течение лечения кветиапином.

Одновременное назначение кветиапина и карбамазепина (индуктора микросомальных ферментов печени) приводит к повышению клиренса кветиапина. При одновременном назначении кветиапина и фенитоина (либо других индукторов печеночных ферментов, таких как карбамазепин, барбитураты, рифампицин) может существенно уменьшиться системное влияние кветиапина, следовательно может возникнуть необходимость в повышении доз кветиапина для сохранения контроля психотической симптоматики. Доза кветиапина может быть снижена при отмене фенитоина, карбамазепина или других индукторов печеночных ферментов либо при замене препаратом, который не обладает индуцирующим влиянием на микросомальные ферменты печени (например вальпроат натрия).

Начинать терапию Кветироном для пациентов, принимающих индуктор печеночного фермента, можно только в случае, если врач считает, что польза от применения Кветирона преобладает над рисками, связанными с отменой индуктора печеночного фермента. Важно, чтобы любые изменения в приеме индуктора были постепенными.

Фармакокинетика лития при одновременном назначении кветиапина не изменяется.

Фармакокинетика вальпроата натрия и кветиапина при одновременном применении не изменяется.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном назначении с рисперидоном либо галоперидолом. Одновременный прием кветиапина и тиоридазина приводит к повышению клиренса кветиапина примерно на 70 %.

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с циметидином — ингибитором цитохрома Р450. Одновременное назначение кветиапина и антидепрессанта имипрамина (ингибитор CYP 2D6) либо флуоксетина (ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6) не вызывает значимых изменений фармакокинетики.

Исследования взаимодействия с сердечно-сосудистыми препаратами не проводилось.

Следует придерживаться осторожности при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, которые нарушают электролитный баланс либо удлиняют интервал QT.

У пациентов, принимающих кветиапин, отмечались случаи ложноположительных результатов ферментного иммуноанализа на наличие метадона и трициклических антидепрессантов. Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью восстановительного хроматографического метода.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Кветирон — атипичный антипсихотический препарат, взаимодействующий с различными типами нейротрансмиттерных рецепторов. Кветиапин имеет более высокое сродство к рецепторам серотонина (5-НТ2), чем к рецепторам допамина (D1 и D2) в головном мозге, обладает высоким сродством к гистаминовым и альфа1-адренорецепторам, однако менее выраженным сродством к альфа2-адренорецепторам. Влияние кветиапина на рецепторы 5-НТ2 и D2 длится до 12 ч, что подтверждается данными позитронно-эмиссионной томографии. Кветиапин не обладает сродством к М-холинорецепторам и бензодиазепиновым рецепторам. Кветирон проявляет выраженную антипсихотическую активность.

При изучении экстрапирамидных симптомов в эксперименте было установлено, что кветиапин вызывает лишь слабую каталепсию при введении в дозе, которая эффективно блокирует допаминовые D2-рецепторы. Кветиапин вызывает селективное снижение активности мезолимбических А10 допаминергических нейронов в сравнении с А9 нигростриальными моторными нейронами. Частота развития экстрапирамидных симптомов при применении кветиапина в дозах от 75 до 750 мг/сутки не отличалась от таковой при применении плацебо либо антихолинергических препаратов.

Кветиапин не вызывает повышения уровня пролактина в сыворотке крови.

Фармакокинетика. При приеме внутрь кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Прием пищи не оказывает существенного влияния на биодоступность препарата. Основные метаболиты не обладают выраженной фармакологической активностью. Период полувыведения составляет приблизительно 7 часов. Около 83 % кветиапина связывается с белками плазмы крови. Препарат сохраняет эффективность при приеме 2 раза в сутки.

Фармакокинетика кветиапина линейная, различий фармакокинетики препарата у мужчин и женщин не существует. Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста на 30-50 % меньше, чем у пациентов 18-65 лет. Клиренс кветиапина снижен на 25 % у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина меньше 30 мл/мин) и у пациентов с поражениями печени (компенсированный алкогольный цирроз). Менее 5 % кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде. Приблизительно 73 % кветиапина экскретируется с мочой и 21 % — с калом. Ключевым ферментом метаболизма кветиапина является CYP 3A4. Кветиапин и некоторые из его метаболитов обладают слабым ингибирующим действием на ферменты цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и 3А4, однако лишь в концентрации в 10-50 раз более высокой, чем та, которая достигается при применении обычных доз (300-450 мг/сутки). In vitro не установлена способность кветиапина вызывать значительное ингибирование активности цитохрома Р450 и влиять на метаболизм других лекарственных средств.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства:

Кветирон 25: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета.
Кветирон 100: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, с риской.
Кветирон 200: круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с риской.

Срок годности.

3 года.Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 25 ° C.

Упаковка.

Кветирон 25: по 30 таблеток в блистере по 1 блистеру в пачке из картона.
Кветирон 100: по 10 таблеток в блистере по 1, 3, або 6 блистеров в пачке из картона
Кветирон 200: по 10 таблеток в блистере по 1, 3, або 6 блистеров в пачке из картона.

Источник

Состав

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить кветіапіну фумарату в перерахуванні на 100% суху речовину кветіапін 25 мг, 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрогенфосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат; оболонка: Opadry II White (Кветирон 25, Кветирон 200) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171), Opadry II Yellow (Кветирон 100) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171, хіноліновий жовтий Е 104, заліза оксид червоний Е 172, заліза оксид жовтий Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кветирон 25: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Кветирон 100: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з рискою.

Кветирон 200: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТХ N05A H04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Кветіапін – атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін і активний метаболіт норкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів допаміну D1 і D2 у головному мозку. Вважається, що антипсихотичні властивості та незначна здатність кветіапіну спричинювати екстрапірамідні симптоми зумовлюються саме таким комбінованим антагоністичним впливом на ці рецептори при більш високій селективності до рецепторів 5HT2 порівняно із селективністю до рецепторів D2. Крім того, норкветіапін має високу спорідненість з рецепторами з транспортерами норепінефрину. Кветіапін і N-дезалкілкветіапін також мають високу спорідненість з гістамінергічними та α1-адренергічними рецепторами, але меншу спорідненість з α2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами. Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами.

Кветіапін блокує агоністичний вплив на допамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2. Ступінь участі N-дезалкілового метаболіту кветіапіну у розвитку фармакологічної активності кветіапіну у людини залишається невідомим.

Відомо, що у ході доклінічних досліджень, під час яких перевірялась тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності і відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів. Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів. Кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, спричинював лише слабку каталепсію. Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка проявлялась здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, в яких міститься допамін.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну в межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Всмоктування.

Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується.

Розподіл і метаболізм.

При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну. З білками плазми зв’язується приблизно 83 % кветіапіну. При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35 % концентрації кветіапіну.

У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, обумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно за участю ізоферменту CYP3A4.

Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і ЗА4 системи цитохрому Р450. Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалось тільки при концентрації, яка в 5- 50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини у діапазоні від 300 до 800 мг на добу. На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, обумовленого цитохромом P450.

Виведення.

Період напіввиведення кветіапіну і норкветіапіну становить відповідно приблизно 7 годин і 12 годин. Середня молярна фракція вільного кветіапіну і активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить < 5 % введеної дози.

Діти.

Немає даних.

Пацієнти літнього віку.

Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30-50 % менший, ніж у пацієнтів віком 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону величин у здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25 %. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватись концентрація кветіапіну у плазмі, і тому для пацієнтів цієї групи може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Показания

Шизофренія.

Біполярні розлади, включаючи:

маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами;
великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Противопоказания

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування інгібіторів цитохрому Р450 ЗА4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Кветирон слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратами, що діють на центральну нервову систему. У зв’язку з цим під час лікування категорично заборонено вживання алкоголю.

CYP ЗА4 є ключовим ферментом, який бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців сумісне застосування кветіапіну (25 мг) та кетоконазолу (інгібітор CYP 3A4) призвело до підвищення AUC кветіапіну в 5-8 разів. Таким чином, сумісне застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3A4 протипоказано. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом лікування кветіапіном.

Одночасне застосування кветіапіну та карбамазепіну (індуктора мікросомальних ферментів печінки) призводить до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному застосуванні кветіапіну і фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) може істотно зменшитись системний вплив кветіапіну, отже, може виникнути необхідність у підвищенні дози кветіапіну для збереження контролю психотичної симптоматики. Доза кветіапіну може бути знижена при відміні фенітоїну, карбамазепіну чи інших індукторів печінкових ферментів або при заміні препаратом, який не має індукуючого впливу на мікросомальні ферменти печінки (наприклад вальпроат натрію).

Для пацієнтів, які приймають індуктор печінкового ферменту, починати терапію Кветироном можна тільки у випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування Кветирону переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни в прийомі індуктора були поступовими.

Після супутнього введення кветіапіну і таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6), не відбувалось значної зміни фармакокінетики кветіапіну.

Фармакокінетика літію при одночасному призначенні кветіапіну не змінюється.

Фармакокінетика вальпроату натрію та кветіапіну при одночасному застосуванні не змінюється.

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призводить до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з циметидином, який є інгібітором цитохрому Р450. Одночасне призначення кветіапіну та антидепресанту іміпраміну (інгібітор CYP 2D6) або флуоксетину (інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6) не спричиняє значущих змін фармакокінетики.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводились.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, які порушують електролітний баланс або подовжують інтервал QT, наприклад іншими нейролептичними засобами, антиаритмічними засобами класу ІА і III, галофантрином, левометадилу ацетатом, мезоридазином, тіоридазином, пімозидом, спарфлоксацином, гатифлоксацином, моксифлоксацином, долансетрону мезилатом, мефлоквіном, сертиндолом або цисапридом.

У хворих, які приймали кветіапін, відзначались випадки хибнопозитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відновлювального хроматографічного методу.

Особливості застосування

Оскільки кветіапін показаний для лікування декількох показань, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

Діти (віком до 18 років).

Кветіапін не рекомендується для застосування дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці та екстрапірамідні симптоми), а також визначалося підвищення артеріального тиску, що раніше не спостерігалось у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. Крім цього, у дітей спостерігались зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування кветіапіном на ріст та статеве дозрівання не вивчався протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Відомо, що під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень кветіапіном за участю пацієнтів дитячого віку лікування кветіапіном супроводжувалось підвищеною, порівняно з плацебо, частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування. Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається кветіапін, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами. Отже, при лікуванні інших психічних розладів слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні депресивних епізодів.

Пацієнти з пов’язаними із суїцидом явищами в анамнезі або ті, хто демонструє значний ступінь суїцидальних думок до початку лікування, мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують ретельного моніторингу під час лікування. Відомо, що метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресивних лікарських засобів за участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі лікування антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельне спостереження за пацієнтами і, зокрема, тими, хто має високий ризик, повинне супроводжуватись медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

Екстрапірамідні симптоми.

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалась суб’єктивно неприємним чи таким, що спричиняє дистрес, неспокоєм та потребою рухатись, що нерідко супроводжувалась нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою ймовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія.

При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування кветіапіну. Симптоми тардитивної дискінезії можуть посилюватись або навіть виникати після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Сонливість.

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні реакції»). Сонливість зазвичай виникає протягом перших двох тижнів лікування та зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну. Повідомлялось, що у ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією, у яких виникає сонливість, може бути необхідним спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може виникнути необхідність розглянути питання про припинення лікування.

Запаморочення.

Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, тахікардією, синкопе у деяких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»), що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літнього віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Серцево-судинні захворювання.

Кветіапін потрібно призначати з обережністю пацієнтам із серцево-судинним захворюванням, цереброваскулярним захворюванням або при інших станах, які можуть спричинити артеріальну гіпотензію.

Кветіапін може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо під час початкового періоду поступового збільшення дози. Якщо це трапиться, то потрібно зменшити дозу або швидкість поступового збільшення дози. Режим повільного титрування може бути розглянутий для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.

Судомні напади.

Не відмічалося різниці у частоті судомних нападів між пацієнтами, які приймали кветіапін, та тими, хто отримував плацебо. Немає даних про випадки судом у пацієнтів з епілепсією. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Злоякісний нейролептичний синдром.

Проведення антипсихотичного лікування, включаючи лікування кветіапіном, може супроводжуватись розвитком злоякісного нейролептичного синдрому (див. розділ «Побічні реакції»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи та збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування кветіапіном потрібно припинити та провести відповідне симптоматичне лікування.

Тяжка нейтропенія.

Відомо, що у ході досліджень із застосуванням кветіапіну нечасто виникала тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 0,5×109/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникала в межах декількох місяців після початку лікування кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Чітка залежність від дози не спостерігалась. Під час постмаркетингових досліджень після припинення лікування кветіапіном лейкопенія та нейтропенія минали. Можливі чинники ризику розвитку нейтропенії включають попередню наявність у пацієнта зниженої кількості лейкоцитів та наявність в анамнезі пацієнта нейтропенії, спричиненої будь-яким препаратом. Для пацієнтів із кількістю нейтрофілів < 1×109/л лікування кветіапіном потрібно припинити. Необхідно провести спостереження за пацієнтами для виявлення можливих ознак і симптомів інфекції та для визначення кількості нейтрофілів (доки кількість не буде перевищувати 1,5× 109/л).

Супутнє застосування індукторів ферментів печінки.

Супутнє застосування кветіапіну та сильного індуктора ферментів печінки, наприклад, карбамазепіну або фенітоїну, значно знижує концентрації кветіапіну у плазмі крові, що може знизити ефективність терапії кветіапіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам, які отримували індуктори ферментів печінки, потрібно починати лікування, тільки якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризик припинення лікування індуктором ферментів печінки. Важливо, щоб зміна лікування таким індуктором проводилась поступово, і у разі необхідності індуктор можна замінити препаратом, який не має індукуючого впливу на ферменти печінки (наприклад вальпроатом натрію).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів, яким проводили лікування кветіапіном, спостерігалися випадки збільшення маси тіла, і тому потрібно контролювати масу тіла і у разі клінічної необхідності проводити корекцію згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів (див. розділ «Побічні реакції»).

Гіперглікемія.

У рідкісних випадках повідомлялось про появу гіперглікемії та/або розвиток чи загострення цукрового діабету, який іноді супроводжувався кетоацидозом або комою (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці явища виникали у пацієнтів зі збільшеною масою тіла, що могло бути сприяючим чинником. Рекомендується здійснювати адекватний клінічний контроль згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів. За пацієнтами, яким проводиться лікування будь-яким антипсихотичним засобом, включаючи кветіапін, потрібно проводити спостереження для виявлення можливих ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія та слабкість), а за пацієнтами з цукровим діабетом або чинниками ризику розвитку цукрового діабету потрібно проводити регулярне спостереження для виявлення можливого погіршення контролю глюкози. Потрібно регулярно контролювати масу тіла.

Ліпіди.

Описані випадки збільшення рівня тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності та загального холестерину, а також зменшення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (див. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів потрібно проводити лікування згідно з клінічними показаннями.

Метаболічний ризик.

З огляду на зміни, що спостерігались під час клінічних досліджень, стосовно показників маси тіла, глюкози крові і ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів (включаючи пацієнтів із нормальними вихідними показниками), при якому слід призначити відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення інтервалу QT.

При проведенні клінічних досліджень застосування кветіапіну відповідно до інструкції не супроводжувалося стійким збільшенням абсолютної величини інтервалу QT. В рамках постмаркетингового застосування подовження інтервалу QT було зафіксовано при прийомі терапевтичних доз (див. розділ «Побічні реакції») та при передозуванні (див. розділ «Передозування»). Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. У разі призначення кветіапіну, як і інших нейролептичних засобів, одночасно з препаратами, які збільшують інтервал QТс, необхідно дотримуватись обережності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом збільшення інтервалу QТс, серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією, а також пацієнтам зі збільшенням інтервалу QТ у сімейному анамнезі.

Відміна лікування.

При різкому припиненні застосування кветіапіну може виникати синдром відміни, який проявляється безсонням, нудотою, головним болем, діареєю, блюванням, запамороченням та дратівливістю. Частота цих реакцій значно зменшується через 1 тиждень після відміни лікування. Тому відміняти препарат слід поступово, протягом одного або двох тижнів (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією.

Кветіапін ще не був схвалений як засіб для лікування пацієнтів із психозом, пов’язаним з деменцією. При застосуванні деяких атипових антипсихотичних засобів спостерігалось збільшення ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ приблизно в 3 рази. Механізм такого збільшення ризику залишається невідомим. При застосуванні інших антипсихотичних засобів або іншим групам пацієнтів не можна виключити збільшення такого ризику. Пацієнтам з чинниками ризику розвитку інсульту кветіапін потрібно застосовувати з обережністю.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику смерті, порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень застосування кветіапіну в однакових популяціях (n=710, вік 83 роки, діапазон 56-99 років) смертність у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, становила 5,5 % порівняно з 3,2 % у плацебо-групі. Смертність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, що є очікуваними для цієї популяції пацієнтів. Ці дані не встановили причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням кветіапіном і смертністю пацієнтів із деменцією.

Ефекти з боку печінки.

У разі появи жовтяниці застосування кветіапіну потрібно припинити.

Дисфагія.

При застосуванні кветіапіну відмічалася дисфагія (див. розділ «Побічні реакції»). Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії. Збільшення частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну в порівнянні з плацебо спостерігалося тільки в клінічних випробуваннях біполярної депресії.

Венозна тромбоемболія.

На тлі застосування антипсихотичних засобів відмічалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують антипсихотичні засоби, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час лікування кветіапіном пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів.

Панкреатити.

Повідомлялося про випадки панкреатиту.

Серед повідомлень у маркетингових звітах зазначалося, що багато пацієнтів, хоча і не всі, мали фактори, які, як відомо, пов’язані з панкреатитом, такі як підвищення рівня тригліцеридів, жовчні камені і вживання алкоголю.

Комбінація з вальпроатом семінатрію або літієм.

При помірних або тяжких гострих маніакальних епізодах дані про застосування кветіапіну у комбінації з вальпроатом семінатрію або літієм обмежені; проте таке комбіноване лікування добре переносилось. Отримані дані вказували на наявність адитивного ефекту через 3 тижні (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Підвищення плазмових трансаміназ.

Асимптоматичне підвищення (перехід від нормального до > 3×ULN в будь-який час) в плазмі крові трансаміназ (АЛТ, АСТ) або ГГТ-рівня спостерігалося у деяких пацієнтів, що лікувалися кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Це підвищення було, як правило, оборотне при продовженні лікування кветіапіном.

Задишка та посилене серцебиття.

Випадки диспное та посиленого серцебиття часто спостерігалися при тахікардії, запамороченні, ортостатичній гіпотензії та/або основних серцевих та/або респіраторних захворюваннях (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Способ применения и дозы

Існують різні дозування для кожного показання. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

Для перорального застосування.

Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Курсове лікування шизофренії.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-ої доби дозу підвищують до досягнення необхідного клінічного ефекту (в межах від 300 до 450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза Кветирону може становити від 150 мг до 750 мг.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування шизофренії – 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. У подальшому дозу підвищують (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами.

Кветіапін слід застосовувати один раз на день перед сном.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Рекомендована добова доза – 300 мг. Відомо, що у ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами.

Для попередження наступних маніакальних, депресивних або змішаних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування у тій самій дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта в межах діапазону добової дози від 300 мг до 800 мг, яку призначають два рази на день. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовувались найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, потрібно призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідне більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж та, що застосовується молодим пацієнтам, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50 % у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами.

Ефективність і безпека не були оцінені у пацієнтів віком понад 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

Порушення функції печінки та нирок.

Коригування дози необов’язкове пацієнтам з нирковою недостатністю.

Кветіапін активно метаболізується в печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветирон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

Пацієнтам з порушенням функцій печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Доза збільшується щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, в залежності від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

Діти.

Даних щодо безпеки та ефективності кветіапіну, що свідчили б на користь застосування препарату дітям, недостатньо, тому Кветирон не застосовують в педіатричній практиці.

Побочные реакции

При прийомі Кветирону найчастіше можуть спостерігатися: сонливість1,2,6, запаморочення5,6, сухість у роті, головний біль, синдром відміни, високий рівень тригліцеридів в сироватці крові, збільшення рівня загального холестерину в сироватці крові, збільшення ваги, зменшення рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Інші можливі побічні реакції.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часті (понад 10 %); часті (1-10 %); нечасті (0,1-1 %); поодинокі (0,01-0,1 %); рідкісні (менше 0,01 %); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часті – зниження гемоглобіну; часті – лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів, еозинофілів; нечасті – нейтропенія1, тромбоцитопенія, анемія; поодинокі – агранулоцитоз.

З боку імунної системи: нечасті – гіперчутливість (включаючи алергічні реакції шкіри); поодинокі – анафілактична реакція.

З боку психіки: часті – аномальні сни, нічні кошмари, суїцидальні думки та поведінка; поодинокі – сомнамбулізм і пов’язані з ним реакції, такі як розмови уві сні і пов’язані зі сном харчові розлади.

З боку нервової системи: дуже часті – запаморочення, сонливість, головний біль, екстрапірамідні симптоми; часті – дизартрія; нечасті – епілепсія, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія1, втрата свідомості5,6.

Кардіальні порушення: часті – тахікардія5, посилене серцебиття; нечасті – подовження інтервалу QT1, брадикардія.

Судинні порушення: часті – ортостатична гіпотензія1,5,6; поодинокі – венозна тромбоемболія.

З боку органів зору: часті – нечіткість зору.

З боку дихальної системи: часті – задишка; нечасті – риніт.

З боку травної системи: дуже часті – сухість у роті; часті – запор, диспепсія, блювання; нечасті – дисфагія1; поодинокі – панкреатит, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: часті – збільшення рівня трансаміназ (аланінамінотрансфераза4, гамма-глутамілтрансфераза4); нечасті – збільшення рівня аспартатамінотрансферази; поодинокі – жовтяниця, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідкісні – ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса –Джонсона; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: рідкісні – рабдоміоліз.

З боку ендокринної системи: часті – гіперпролактинемія, зниження рівня Т4, ТЗ, вільного Т4; нечасті – зменшення вільного ТЗ, гіпотиреоз; рідкісні – порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часті – збільшення рівня тригліцеридів у крові, збільшення рівня холестерину в крові (в основному холестерин ЛПНЩ), зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності, збільшення маси тіла3; часті – підвищення апетиту, збільшення рівня глюкози до величин, характерних для гіперглікемії1; поодинокі – гіпонатріємія, цукровий діабет; рідкісні – метаболічний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: поодинокі – сексуальна дисфункція; рідкісні – пріапізм, галакторея, набухання молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення: дуже часті – симптоми відміни1; часті – легка астенія, периферичні набряки, дратівливість, гіпертермія; рідкісні – злоякісний нейролептичний синдром1, гіпотермія.

Лабораторні показники: підвищення рівня креатинфосфокінази7.

Примітки:

1 – див. розділ «Особливості застосування»; 2 – сонливість може відзначатися у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні Кветирону; 3 – подібно до дії інших антипсихотичних препаратів, можливе збільшення маси тіла, здебільшого у перші тижні лікування; 4 – безсимптомне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ можуть спостерігатися в окремих пацієнтів; 5 – як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, які мають альфа-адренергічну активність (блокують альфа-адренорецептори), Кветирон може спричиняти ортостатичну гіпотензію, яка проявляється запамороченням, тахікардією, а в деяких пацієнтів – втратою свідомості, особливо на початку лікування; 6 – може призвести до падіння; 7 – підвищення рівня креатинфосфокінази в крові може бути не пов’язане із злоякісним нейролептичним синдромом.

У період лікування кветіапіном спостерігається незначне дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, зокрема загального та вільного Т4. Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстровано на 2-4 тижнях терапії, без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Практично в усіх випадках рівень загального та вільного Т4 повертався до початкового після припинення терапії кветіапіном, незалежно від тривалості лікування.

При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкової аритмії, поліморфної шлуночкової тахікардії, раптової смерті, зупинки серця, і такі ефекти є класспецифічними.

Передозировка

Описано випадки прийому препаратів кветіапіну в дозі понад 30 г без летальних наслідків та з повною клінічною реабілітацією. Проте є також повідомлення про поодинокі випадки передозування, які призводили до подовження інтервалу QT, коми або до смерті. Пацієнти із захворюванням серцево-судинної системи можуть бути в групі підвищеного ризику наслідків передозування.

Симптоми: сонливість, седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія як наслідок підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату. Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та смерті. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати збільшений ризик появи ефектів передозування.

Лікування: специфічного антидоту не існує. У випадках вираженої інтоксикації необхідно проводити інтенсивну симптоматичну медикаментозну терапію, а також відновлювати та контролювати прохідність дихальних шляхів, адекватну вентиляцію та оксигенацію, діяльність серцево-судинної системи. У випадку тяжкого передозування можливе промивання шлунка, але не пізніше ніж через годину після прийому препарату, застосування активованого вугілля.

У разі передозування кветіапіну та стійкої артеріальної гіпотензії необхідно вжити відповідних заходів, таких як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметиків. Слід уникати прийому адреналіну та допаміну, оскільки бета-стимуляція може погіршити стан при артеріальній гіпотензії в умовах альфа-блокади, спричиненої кветіапіном.

Ретельний медичний контроль за станом пацієнта повинен тривати до його повного одужання.

Применение в период беременности или кормления грудью

Безпека та ефективність препарату у період вагітності не встановлені, тому Кветирон слід призначати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Застосування антипсихотичних препаратів (включаючи кветіапін) протягом третього триместру вагітності може призвести до виникнення у новонароджених побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни, що можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю після пологів. Були повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Отже, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Ступінь екскреції кветіапіну у грудне молоко не визначений, тому необхідно припинити годування груддю під час лікування препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Кветирон може спричинити сонливість та запаморочення, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами, а також керувати транспортними засобами.

Условия хранения

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

Кветирон 25: по 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону;

Кветирон 100: по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у пачці з картону;

Кветирон 200: по 10 таблеток у блістері; по 1, 3 або 6 блістерів у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Регистрационные данные

Инструкция для: Кветирон 100 таблетки, в / плел. обол., по 100 мг №30 (10х3)

Производитель: Фарма Старт ООО, Киев, Украина

Фарм. группа: Антипсихотические средства (нейролептики).

Регистрация: № UA/8372/01/02 від 13.05.2013. Наказ № 367 від 13.05.2013

МНН: Quetiapine

Код АТХ:

(N)

Средства, действующие на нервную систему

(N05)

Психолептическое средства

(N05A)

Антипсихотические препараты

(N05AH)

Диазепин, оксазепин, тхиазепин и оксепин

(N05AH04)

Кветиапин

Источник

Производитель

Асіно Україна ТОВ

Страна происхождения

Украина

Состав

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить кветіапіну фумарату у перерахуванні на 100% суху речовину кветіапін 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідрогенфосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат; оболонка: Opadry II White (Кветирон 25, Кветирон 200) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171)), Opadry II Yellow (Кветирон 100) (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)).

Лекарственная форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:
Кветирон 100: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з рискою.

Действующее вещество

КВЕТИАПИН

Фармакодинамика

Механізм дії

Кветіапін — атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін та активний метаболіт норкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів допаміну D1 і D2 у головному мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ2 рецепторів відносно рецепторів D2 вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Кветирон порівняно з типовими антипсихотичними препаратами. Кветіапін і норкветіапін також мають високу спорідненість із гістамінергічними та ?1-адренергічними рецепторами, але меншу спорідненість з ?2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами.

Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності препарату Кветирон в якості антидепресанта.

Відомо, що кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості допамінових D2-рецепторів.

Кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D2-рецепторів, спричиняв лише слабку каталепсію.

Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка проявлялася здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься допамін.

Фармакокинетика

Всмоктування

Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується. При прийомі після їжі не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну.

При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35% концентрації кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну у межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Розподіл

З білками плазми зв’язується приблизно 83% кветіапіну.

Метаболізм

Кветіапін активно метаболізується у печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею або фекаліями. У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, зумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно з участю ізоферменту CYP3A4.

Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4 системи цитохрому Р450.

Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалося тільки при концентрації, яка у 5-50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини у діапазоні від 300 до 800 мг на добу.

На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, зумовленого цитохромом P450.

Виведення

Період напіввиведення кветіапіну і норкветіапіну становить відповідно приблизно 7 годин і 12 годин. Приблизно 73% радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21% — з фекаліями.

Середня молярна фракція вільного кветіапіну та активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить < 5% введеної дози.

Особливі популяції.

Стать

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Пацієнти літнього віку

Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30-50% менший, ніж у пацієнтів віком 18-65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25%, але індивідуальні величини кліренсу залишаються у межах діапазону, характерних для здорових осіб.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі крові знижується приблизно на 25%. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватися концентрація кветіапіну у плазмі, і тому для пацієнтів цієї групи може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Існують фармакокінетичні дані отримані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну двічі на день. При отриманні терапевтичної дози рівні початової сполуки кветіапіну у дітей та підлітків (10-17 років) були загалом подібними до дорослих, хоча Cmax у дітей була на більш високому рівні, ніж у дорослих. AUC і Cmax для норкветіапіну були вищими, приблизно 62% та 49% у дітей (10-12 років), та 28% та 14% у підлітків (13-17 років) відповідно порівняно з дорослими.

Показания

Шизофренія.

Біполярні розлади, включаючи:

маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами;
великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.
Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Противопоказания

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують інші ліки, що мають антихолинергічні (мускаринові) ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).

CYP 3А4 є ключовим ферментом, який бере участь у цитохром Р450-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців сумісне застосування кветіапіну (25 мг) та кетоконазолу (інгібітор CYP 3A4) призвело до підвищення AUC кветіапіну у 5-8 разів. Таким чином, сумісне застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3A4 протипоказано. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом лікування кветіапіном.

Відомо, що під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну.

Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за площею AUC) до рівня, який становив у середньому 13% від експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть створюватися нижчі концентрації у плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії кветіапіну.

Одночасне застосування кветіапіну та фенітоїну (індуктора мікросомальних ферментів печінки) призводить до підвищення кліренсу кветіапіну до 450%. Для пацієнтів, які приймають індуктор печінкового ферменту, починати терапію кветіапіном можна тільки у випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індуктора мають бути поступовими. Доза кветіапіну може бути знижена при відміні фенітоїну, карбамазепіну чи інших індукторів печінкових ферментів або при заміні препаратом, який не має індукуючого впливу на мікросомальні ферменти печінки (наприклад вальпроат натрію).

Після супутнього введення кветіапіну і таких антидепресантів як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6), не відбувалося значної зміни фармакокінетики кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з циметидином, який є інгібітором цитохрому Р450.

Фармакокінетика літію при одночасному призначенні кветіапіну не змінюється.

Фармакокінетика вальпроату натрію та кветіапіну при одночасному застосуванні не змінюється. Відомо, що у ретроспективному дослідженні з участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, що приймала обидва препарати порівняно з групами, що одержували ці лікарські засоби окремо.

Дослідження взаємодії з серцево-судинними препаратами не проводилися.

У хворих, які приймали кветіапін, відзначалися випадки хибнопозитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів.

Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відновлювального хроматографічного методу.

Способы применения

Для перорального застосування.

Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Курсове лікування шизофренії.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Починаючи з 4-ої доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (у межах від 300 до 450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза препарату Кветирон може становити від 150 мг до 750 мг.

Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування шизофренії — 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами.

Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. У подальшому дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу.

Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування маніакальних епізодів — 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами.

Кветіапін слід застосовувати 1 раз на добу перед сном.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Рекомендована добова доза — 300 мг. Відомо, що у ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги у групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної — 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами.

Для попередження наступних маніакальних, депресивних або змішаних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування у тій самій дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта у межах діапазону добової дози від 300 мг до 800 мг, яку призначати 2 рази на добу. Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, потрібно призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідне більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж та, що застосовується молодим пацієнтам, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50% у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами.

Порушення функції печінки та нирок.

Коригування дози необов’язкове пацієнтам з нирковою недостатністю.

Кветіапін активно метаболізується у печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветирон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

Пацієнтам з порушенням функцій печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Доза збільшується щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежні від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

Діти.
Даних щодо безпеки та ефективності кветіапіну, що свідчили б на користь застосування препарату дітям, недостатньо, тому кветіапін не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Передозировка

Симптоми

Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та летального наслідку.

Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати збільшений ризик появи ефектів передозування.

Лікування

Cпецифічного антидоту не існує.

У випадках вираженої інтоксикації необхідно проводити інтенсивну симптоматичну медикаментозну терапію, а також відновлювати та контролювати прохідність дихальних шляхів, адекватну вентиляцію та оксигенацію, діяльність серцево-судинної системи.

Стосовно цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому і делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Але це лікування не рекомендоване у якості стандартного через негативні ефекти фізостигміну на серцеву провідність. Фізостигмін можна використовувати лише тоді, коли відсутні аберації на ЕКГ. Не можна використовувати фізостигмін у разі наявності аритмії, блокади серця будь-якого ступеня, або розширення комплексу QRS.

У випадку тяжкого передозування можливе промивання шлунка, але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату, застосування активованого вугілля.

Слід уникати прийому адреналіну та допаміну, оскільки бета-стимуляція може погіршити стан при артеріальній гіпотензії в умовах альфа-блокади, спричиненої кветіапіном.

У випадку тяжкого передозування можливе промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), але не пізніше ніж через годину після прийому препарату, застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

Ретельний медичний контроль за станом пацієнта повинен тривати до його повного одужання.

Побочные действия

При прийомі кветіапіну найчастіше можуть спостерігатися: сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, синдром відміни, високий рівень тригліцеридів в сироватці крові, збільшення рівня загального холестерину в сироватці крові, збільшення маси тіла, зменшення рівня гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Інші можливі побічні реакції.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (? 1/10); часто (?1/100 до <1/10); нечасто (?1/1000 до <1/100); рідкісні (?1/10000 до <1/1000); поодинокі (<1/10000); невідомо (частоту неможливо визначити на основі існуючих даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто — зниження гемоглобіну22; часто — лейкопенія1,28, зниження кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів27; нечасто — нейтропенія1, тромбоцитопенія, анемія, зниження кількості тромбоцитів13; рідкісні — агранулоцитоз26.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість (включаючи алергічні реакції шкіри); поодинокі — анафілактична реакція5.

З боку ендокринної системи: часто — гіперпролактинемія15, зниження загального Т424, зниження вільного Т424, зниження загального Т324, підвищення ТТГ24; нечасто — зменшення вільного Т325, гіпотиреоз; гіпотиреоїдизм21; поодинокі — порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення рівня тригліцеридів у сироватці крові10,30, підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ)11,30, зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності7,30, збільшення маси тіла8,30; часто — підвищення апетиту, збільшення рівня глюкози до величин, характерних для гіперглікемії6,30; нечасто — гіпонатріємія19, цукровий діабет1,5, загострення діабету; рідкісні — метаболічний синдром29.

З боку психіки: часто — аномальні сни, нічні кошмари, суїцидальні думки та поведінка20; рідкісні — сомнамбулізм і пов’язані з ним реакції, такі як розмови уві сні і пов’язані зі сном харчові розлади.

З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення4,16, сонливість2,16, головний біль, екстрапірамідні симптоми1,21; часто — дизартрія; нечасто — судоми1, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія1,5, втрата свідомості4,16.

Кардіальні порушення: часто — тахікардія4, посилене серцебиття23; нечасто — подовження інтервалу QT1,12,18, брадикардія32.

Судинні порушення: часто — ортостатична гіпотензія4,16; рідкісні — венозна тромбоемболія1; невідомо — інсульт.

З боку органів зору: часто — нечіткість зору.

З боку дихальної системи: часто — задишка23; нечасті — риніт.

З боку травної системи: дуже часті — сухість у роті; часті — запор, диспепсія, блювання25; нечасто — дисфагія7; рідкісні — панкреатит1, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: часто — збільшення рівня трансаміназ (аланінамінотрансфераза3, гамма-глутамілтрансфераза3); нечасто — збільшення рівня аспартатамінотрансферази3; рідкісні — жовтяниця5, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: поодинокі — ангіоневротичний набряк5, синдром Стівенса-Джонсона5; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, реакції лікарського засобу з еозинофілією та системними симптомами.

З боку опорно-рухового апарату: поодинокі — рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — затримка сечовипускання.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: частота невідома — синдром відміни препарату у новонароджених31.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — статева дисфункція; рідкісні — пріапізм, галакторея, набухання молочних залоз, порушення менструального циклу.

Загальні порушення: дуже часто — симптоми відміни1,9; часто — легка астенія, периферичні набряки, дратівливість, гіпертермія; рідкісні — злоякісний нейролептичний синдром1, гіпотермія.

Лабораторні показники: рідкісні — підвищення рівня креатинфосфокінази7.

Примітки:

1 — див. розділ «Особливості застосування»;
2 — сонливість може відзначатися у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні кветіапіну;
3 — асимптоматичне підвищення (зсув від норми до >3ХВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глутамілтрансферази) спостерігали у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіном. Такі підвищення були зазвичай оборотними при продовженні лікування кветіапіном;
4 — як і інші антипсихотичні лікарські засоби, що блокують ?1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та у деяких пацієнтів — непритомністю, особливо протягом періоду підбору початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»);
5- підрахунок частоти цих побічних реакцій проводився лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну, у лікарській формі зі швидким вивільненням;
6 — рівень глюкози у крові натще ?126 мг/дл (?7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їжі ?200 мг/дл (?11,1 ммоль/л), як мінімум в одному випадку;
7 — зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки у ході клінічних досліджень біполярної депресії;
8 — засноване на >7% збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів терапії у дорослих;
9 — симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливість. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через тиждень припинення лікування;
10 — рівень тригліцеридів ?200 мг/дл (? 2,258 ммоль/л) (пацієнти віком ?18 років) або ?150 мг/дл (?1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років), як мінімум в одному випадку;
11 — рівень холестерину ?240 мг/дл (?6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ?18 років) або ?200 мг/дл (?5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років), як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ?30 мг/дл (?0,769 ммоль/л) виникали дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів з таким підвищенням було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л);
12 — див. текст нижче;
13 — тромбоцити ?100х109/л як мінімум в одному випадку;
14 — згідно з повідомленнями клінічних досліджень про побічні реакції, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом;
15 — рівень пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) чоловіки; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки — у будь-який час;
16 — може призвести до падіння;
17 — холестерин ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) чоловіки; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) жінки у будь-який час;
18 — кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QTC від <450 мсек до ?450 мсек з підвищенням на ?30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали зсув до клінічно значущого рівня, подібні у групах кветіапіну та плацебо;
19 — зсув від >132 ммоль/л до ?132 ммоль/л принаймні при одному обстеженні;
20 — випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялися під час терапії кветіапіном або одразу після припинення лікування препаратом (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»);
21 — див. розділ «Фармакологічні властивості»;
22 — зниження рівня гемоглобіну до ?13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ?12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок, принаймні при одному обстеженні спостерігалось у 11% пацієнтів, яких лікували кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкриті. Для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,50 г/дл;
23 — ці події часто траплялися на тлі тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або головних серцевих/респіраторних захворювань;
24 — на основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення загального Т4, вільного Т4, загального Т3 та вільного Т3 становило <0,8хНМН (пкмоль/л) та відхилення ТТГ становить >5 мМО/л у будь-який час;
25 — згідно зі збільшенням частоти випадків блювання у пацієнтів літнього віку (?65 років);
26 — відхилення нейтрофілів від > = 1,5х109/л від базового до <0,5х109/л у будь-який час протягом лікування;
27 — засноване на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів становило >1х109 клітин/л у будь-який час;
28 — засноване на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів становило ?3х109 клітин/л у будь-який час;
29 — згідно з повідомленнями побічних реакцій щодо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну;
30 — під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали посилення більше одного разу метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози у крові та ліпіди (див. розділ «Особливості застосування»);
31 — див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»;
32 — може виникнути під час або близько від початку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій брадикардії та пов’язаних із цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкової аритмії, поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), раптового нез’ясованого летального наслідку, зупинки серця, і такі ефекти є класспецифічними.

Діти.

Зазначені вище побічні реакції, які спостерігалися у дорослих, мають місце і у дітей. У таблиці нижче зібрано побічні реакції з вищою частотою виникнення у цій віковій групі пацієнтів або які не спостерігали у дорослих пацієнтів.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (?1/10); часто (?1/100 до <1/10); нечасто (?1/1000 до <1/100); рідко (?1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).

З боку ендокринної системи: дуже часто — підвищення рівня пролактину1.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення апетиту.

З боку нервової системи: дуже часто — екстрапірамідні симптоми3; часто — синкопе.

Судинні порушення: дуже часто — підвищення артеріального тиску2.

З боку дихальної системи: часто — риніт.

З боку травної системи: дуже часто — блювання.

Загальні розлади: часто — дратівливість3.

Примітки:

1 — рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у чоловіків; >26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л) у жінок у будь-який час. Менше 1% пацієнтів мали підвищення рівню пролактину >100 мкг/л;
2 — на основі відхилення вище клінічно значущих меж (адаптовані Національним Інститутом Охорони Здоров’я критерії) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного або >10 мм рт. ст. для діастолічного артеріального тиску у будь-який час, отриманого з короткострокових (3-6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень з участю дітей та підлітків;
3 — примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася у дорослих, але дратівливість може бути пов’язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

Особые условия

Діти (віком до 18 років).

Кветіапін не рекомендується для застосування дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові, блювання, риніт, запаморочення, або екстрапірамідні симптоми та дратівливість), а також визначалося підвищення артеріального тиску, що раніше не спостерігалось у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів. Крім цього, у дітей спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування кветіапіном на ріст та статеве дозрівання не вивчалися протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Відомо, що під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень кветіапіном з участю пацієнтів дитячого віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною, порівняно з плацебо, частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення. Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування.

Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається кветіапін, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами. Отже, при лікуванні інших психічних розладів слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні депресивних епізодів. Пацієнти з пов’язаними із суїцидом явищами в анамнезі або ті, хто демонструє значний ступінь суїцидальних думок до початку лікування, мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують ретельного моніторингу під час лікування. Відомо, що метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень із застосуванням антидепресивних лікарських засобів за участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки на тлі лікування антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Ретельний нагляд за пацієнтами і, зокрема, тими, хто має високий ризик, має супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та тих, хто за ними доглядає) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

Екстрапірамідні симптоми.

Відомо, що у ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним розладом (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним або таким, що спричиняє дистрес, неспокоєм та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалась нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою імовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія.

Сонливість та запаморочення.

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомлялося, що у ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією, у яких виникає сонливість, може бути необхідним спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може виникнути необхідність розглянути питання про припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія.

Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, тахікардією, синкопе у деяких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»), що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літнього віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, поки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Серцево-судинні захворювання.

Синдром нічного апное.

Були повідомлення про виникнення синдрому нічного апное у пацієнтів, які приймали кветіапін, тому слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам з надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтам чоловічої статі, пацієнтам, які отримують супутню терапію антидепресантами.

Судомні напади.

Не відзначалося різниці у частоті судомних нападів між пацієнтами, які приймали кветіапін, та тими, хто отримував плацебо. Немає даних про випадки судом у пацієнтів з епілепсією. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Злоякісний нейролептичний синдром.

Проведення антипсихотичного лікування, включаючи лікування кветіапіном, може супроводжуватися розвитком злоякісного нейролептичного синдрому (див. розділ «Побічні реакції»). Клінічні прояви синдрому включають гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи та збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування кветіапіном потрібно припинити та провести відповідне симптоматичне лікування.

Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз.

Відомо, що у ході досліджень із застосуванням кветіапіну нечасто виникала тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 0,5?109/л). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникала у межах декількох місяців після початку лікування кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Чітка залежність від дози не спостерігалась. Під час постмаркетингових досліджень після припинення лікування кветіапіном лейкопенія та нейтропенія минали. Можливі чинники ризику розвитку нейтропенії включають попередню наявність у пацієнта зниженої кількості лейкоцитів та наявність в анамнезі пацієнта нейтропенії, спричиненої будь-яким препаратом. Для пацієнтів із кількістю нейтрофілів < 1?109/л лікування кветіапіном потрібно припинити. Необхідно провести спостереження за пацієнтами для виявлення можливих ознак і симптомів інфекції та для визначення кількості нейтрофілів (доки кількість не буде перевищувати 1,5?109/л).

Мали місце випадки агранулоцитозу у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику.

Слід розглядати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних чинників схильності, а також у пацієнтів з пропасницею нез’ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи. Пацієнтам слід рекомендувати негайно повідомити про появу симптомів, які відповідають агранулоцитозу або інфекції (наприклад підвищення температури, слабкість, млявість або запаморочення), у будь-який період лікування кветіапіном.

Антихолінергічний (мускариновий) синдром.

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічний (мускариновий) синдром. Це сприяє виникненню побічних реакцій, що відображає антихолінергічні ефекти при одночасному застосуванні кветіапіну та інших препаратів, що мають антихолінергічні ефекти в умовах передозування. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують ліки, що мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам з патологією сечовипускання (затримка сечі), значною гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю, підвищеним внутрішньоочним тиском або закритокутовою глаукомою.

Супутнє застосування індукторів ферментів печінки.

Супутнє застосування кветіапіну та сильного індуктора ферментів печінки, наприклад, карбамазепіну або фенітоїну, значно знижує концентрації кветіапіну у плазмі крові, що може зменшити ефективність терапії кветіапіном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам, які отримували індуктори ферментів печінки, потрібно починати лікування тільки якщо, лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризик припинення лікування індуктором ферментів печінки. Важливо, щоб зміна лікування таким індуктором проводилась поступово, та у разі необхідності індуктор можна замінити препаратом, який не має індукуючого впливу на ферменти печінки (наприклад вальпроатом натрію).

Збільшення маси тіла.

Гіперглікемія.

У рідкісних випадках повідомлялося про появу гіперглікемії та/або розвиток чи загострення цукрового діабету, який іноді супроводжувався кетоацидозом або комою (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці явища виникали у пацієнтів зі збільшеною масою тіла, що могло бути сприятливим чинником. Рекомендується здійснювати адекватний клінічний контроль згідно з відповідними рекомендаціями для застосування антипсихотичних засобів. За пацієнтами, яким проводиться лікування будь-яким антипсихотичним засобом, включаючи кветіапін, потрібно проводити спостереження для виявлення можливих ознак і симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія та слабкість), а за пацієнтами з цукровим діабетом або чинниками ризику розвитку цукрового діабету потрібно проводити регулярне спостереження для виявлення можливого погіршення контролю глюкози. Потрібно регулярно контролювати масу тіла.

Ліпіди.

Метаболічний ризик.

З огляду на зміни, що спостерігалися під час клінічних досліджень, стосовно показників маси тіла, глюкози крові і ліпідів існує імовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів (включаючи пацієнтів із нормальними початковими показниками), при якому слід призначити відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення інтервалу QT.

При проведенні клінічних досліджень застосування кветіапіну відповідно до інструкції не супроводжувалося стійким збільшенням абсолютної величини інтервалу QT. У рамках постмаркетингового застосування подовження інтервалу QT було зафіксовано при прийомі терапевтичних доз (див. розділ «Побічні реакції») та при передозуванні (див. розділ «Передозування»). Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT в сімейному анамнезі. У разі призначення кветіапіну, як і інших нейролептичних засобів, одночасно з препаратами, які збільшують інтервал QТс, необхідно дотримуватись обережності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом збільшення інтервалу QТс, серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією, а також пацієнтам зі збільшенням інтервалу QТ у сімейному анамнезі.

Кардіоміопатія та міокардит.

Були повідомлення про виникнення кардіоміопатії та міокардиту при прийомі кветіапіну у постмаркетинговому дослідженні, однак причинно-наслідковий зв’язок із кветіапіном не було встановлено. Перед застосуванням кветіапіну пацієнтам з підозрою на кардіоміопатію або міокардит слід оцінити користь над потенційним ризиком.

Відміна лікування.

Пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією.

Кветіапін ще не був схвалений як засіб для лікування пацієнтів із психозом, пов’язаним з деменцією. При застосуванні деяких атипових антипсихотичних засобів спостерігалося збільшення ризику розвитку цереброваскулярних побічних явищ приблизно в 3 рази. Механізм такого збільшення ризику залишається невідомим. При застосуванні інших антипсихотичних засобів або іншим групам пацієнтів не можна виключити збільшення такого ризику. Пацієнтам з чинниками ризику розвитку інсульту кветіапін потрібно застосовувати з обережністю.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального наслідку, порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень застосування кветіапіну в однакових популяціях (n=710, вік 83 роки, діапазон 56-99 років) летальність у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, становила 5,5% порівняно з 3,2% у плацебо-групі. Летальність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, що є очікуваними для цієї популяції пацієнтів. Ці дані не встановили причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням кветіапіном і летальністю пацієнтів із деменцією.

Пацієнти літнього віку з хворобою Паркінсона.

Відомо, що в ретроспективному дослідженні кветіапіну для лікування пацієнтів з ВДР спостерігався підвищений ризик смерті при застосуванні кветіапіну у пацієнтів у віці > 65 років. Слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну літнім пацієнтам з хворобою Паркінсона.

Ефекти з боку печінки.

У разі появи жовтяниці застосування кветіапіну потрібно припинити.

Запор та кишкова непрохідність.

Запор є фактором ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці повідомлення включають у себе повідомлення про летальні випадки у пацієнтів, які мають більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримують одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони спричиняють симптоми запору.

Дисфагія.

При застосуванні кветіапіну відзначалася дисфагія (див. розділ «Побічні реакції»). Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії.

Венозна тромбоемболія.

На тлі застосування антипсихотичних засобів відзначалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують антипсихотичні засоби, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час лікування кветіапіном пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів.

Панкреатити.

Повідомлялося про випадки панкреатиту.

Комбінація з вальпроатом або літієм.

Неправильне застосування та зловживання.

Повідомлялося про випадки неправильного використання та зловживання препаратом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам, які в анамнезі мають зловживання алкоголем та наркотиками.

Підвищення плазмових трансаміназ.

Асимптоматичне підвищення (перехід від нормального до > 3?ULN у будь-який час) у плазмі крові трансаміназ (АЛТ, АСТ) або ГГТ-рівня спостерігалося у деяких пацієнтів, які лікувалися кветіапіном (див. розділ «Побічні реакції»). Це підвищення було, як правило, оборотне при продовженні лікування кветіапіном.

Задишка та посилене серцебиття.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека та ефективність препарату у період вагітності не встановлені, тому препарат Кветирон слід призначати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Застосування антипсихотичних препаратів (включаючи кветіапін) протягом III триместру вагітності може призвести до виникнення у новонароджених побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни, що можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю після пологів. Були повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлади харчування. Отже, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Кветіапін може спричинити сонливість та запаморочення, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами, а також керувати транспортними засобами.

Особые условия хранения

Термін придатності.
3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Синоним

КВЕТИАПИН, ГЕДОНИН, КВЕТАМЕД, КВЕТИАПИНА ФУМАРАТ, КВЕТИПИН, КВЕТИРОН 100, КВЕТИРОН 200, КВЕТИРОН 25, КВИКЛЯЙН™, КЕТИЛЕПТ®, ЛАКВЕЛЬ, НАНТАРИД®, СЕРОКВЕЛЬ, СЕРОКВЕЛЬ XR

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

Источник